На Волині проживає населення чи живуть люди?
В Європі, щоб зрозуміти, чи в домі живе господар, а чи
зачуха, достатньо зайти у… вбиральню. По ній і визначають, вміє ця людина лише
гадити, а чи навчилася після себе прибирати… Волинські дороги, де чи не біля
кожного села дорожні служби встановили зупинки для пасажирів, дивують своїм
первіснообщинним станом. Таке враження, що ні місцева влада, ні районне
начальство, ні обласні чиновники взагалі не дбають про простих громадян, яким
або взагалі немає де нужду справити, або доводиться брести до «малих
архітектурних форм», котрі смердять і калічать…
Куди не поїдь, одна й та сама картина: або туалету типу «сортир»
узагалі нема, або дах на ньому світить дірами, або двері вкрали, або взагалі
стіни майже розвалилися. Навіть у тих «малих архітектурних формах», де ззовні
ніби все гаразд, всередині – тотальна антисанітарія і місце, де можна зхіба що
опаришів на рибу заготовляти… Про наявність туалетного паперу чи умивальника
хоча б із холодною водою не варто й згадувати: вода є навіть далеко не у всіх
селянських хатах, а туалетний папір крадуть навіть у вбиральнях найголовніших
обласних установ та організацій…
Звичайно, багато в чому винні самі люди: то ж не Путін бомбу
скинув на вбиральню біля с. Грибовиця Іваничівського р-ну, а хтось зі своїх
спочатку дах зняв, а потім і цеглу почав розбирати. І то не Янукович біля
Волиці поцупив кілька листків шиферу, щоб собі альтанку в Межигір’ї змайструвати.
І, звичайно, не сили Небесні наслали на с. Юнівку вселенський
потоп, аби сортир біля їхньої автобусної зупинки плавав, наче айсберг в океані.
Та й, щоб хто не казав про голову облдержадміністрації Володимира
Гунчика, це не він почав і недоробив вбиральню на кордоні Волинської і
Львівської обл. за с. Журавники, а наші горе-дорожники…
То все – причина і наслідок всезагального злодійства,
безвідповідальності і безкультур’я, які притаманні, на превеликий жаль, великій
кількості населення нашої області. Саме населення, бо люди мають бути іншими…
Бо то тільки в Карпатах дбайливі газди роблять для людей
зупинки з лісу-кругляка, та ще й із різноманітними вирізьбленими візерунками.
Волинь, мабуть, тому сусіди-західняки й називають «червоною», бо нам усім треба
було б давно не тільки почервоніти за нікчемний стан автобусних зупинок, але й
посадити на розжарену до багряного кольору пательню суспільної ганьби кожного
начальника, хто допустив ситуацію до такого дикунства.
Бо як побуває наша людина в тій же ж Німеччині, так і
починає розуміти, чому німці в 30 разів живуть краще…
Хоча… А, може, то тільки дорожнє начальство в купі з
місцевим «сухопутним» начальством живе за принципом тварин («Добре бути
пташкою, добре буть собакою: де хочу, попасаю, де хочу, покакаю!»), бо
залізничне відомство таки дбає про елементарні зручності для своїх пасажирів.
Приклад – туалет біля невеличкого вокзалу станції Дерно Ківерцівського р-ну.
Сергій ШРАМЧУК.
На фото Романа УСТИМЧУКА: страшна вбиральня біля автобусної
зупинки у с. Юнівка Локачинського р-ну.