Ювілеї

Народна майстриня із Шацька пропагує
українське і відроджує забуте

11:52
08.03.2017

Сьогодні,
8 березня, 60-річний ювілей відзначає жителька селища Шацьк Валентина Денисюк. Цю
жінку знають у районі як талановиту народну майстриню, художницю, людину,
закохану в пісню і поезію, пише “Район_Шацьк”. Творчість – це стан її душі. Виготовлена власноруч
лялька-мотанка чи композиція з солоного тіста, написана на полотні картина,
поетичні рядки, що лягли на папір у безсонну ніч, мелодія, яка перетворила вірш
на пісню, – ці моменти роблять кожен новий день Валентини Сергіївни яскравим і
незабутнім.

У
тво­р­чих роботах майстрині відображено колорит усіх свят, що від­зна­ча­ються
людьми нашого краю. Взимку стіни кімнат будинку Вален­тини Денисюк прикрашають
картини з зимовими пейза­жами, з червоногрудими снігу­рами на засніжених
гілках, композиції з вертепом і вата­гами колядників.

З
наближенням весни інтер’єр кардинально змінюється , розцвітає квітами, вабить
соковито-зеленою травою, пта­хами на полотнах, життєдайним со­неч­ком.

З
особливою любов’ю Валентина Серіївна готується до Великодня.

На
пасхальних роботах – золоті куполи храму, білі верхівки пасочок, жовтогарячі
вогники свічок, червоні крашанки, різно­кольо­рові візерунчасті писанки, вишиті
рушнички з написами «Христос воскрес!» Компо­зиції увібрали в себе все найкраще
зі скарбниці українців, поєднали глибоку народну сакральність і дух
християнства, різні тех­ніки й ремесла, бо фон витвору писаний фарбами, ляльки
виго­товлені з тканини, крашанки і пасхальні атрибути – з соло­но­го тіста.

Народна
майстриня Вален­тина Денисюк є великим фахівцем із виготовлення ляльок-мотанок.
Першу свою ляльку вона виготовила ще в дошкільному віці. Хоч і була іграшка
примі­тивною і недосконалою, бо тво­рилася із пістрявих мами­них хустин (ну
зовсім як у старовинній колисковій: «Одна була хустина, та й ту вкрала дівчина,
на кукли подрала, ку­кол наробила…»), утім, для пані Валентини вона –
найми­ліша. Секрет виготовлення без­ликої ляльки із глибоким сак­ральним
змістом передала до­ньці її мама. Навчала, що мо­танка, одягнута в усе своє,
хатнє, оспівана колисковими і зігріта теплом людських рук, завжди оберігатиме
її від зла.

В
її домашній колекції – десятки ляльок-мотанок – те, що лишилося після того, як
обдарувала ними друзів, по­пов­нила експозицію фоль­клор­них виставок, продала
земля­кам на різноманітних фести­валях і полякам під час тради­ційних у
Шацькому районі Днів українсько-польської дружби. Проте «крутити куклу», як
вис­лов­лювалися в давнину, не пе­рестає. Дотримується під час її виготовлення
всіх вимог: в жодному разі не використовує голку, а лише тканину (обов’я­зково
натуральну чи домот­ка­ну) і нитки; основу для обличчя скручує спіраллю (символ
без­кі­нечності буття) і неодмінно за рухом сонця; голівку хресто­по­дібно
обмотує стрічкою.

На
початку російсько-української війни на Сході країни ляльки Валентини Денисюк
врятували життя не одного солдата. В Шацьку саме була створена волонтерська
організація «Небайдужі», члени якої допомагали воїнам АТО – продавали на
аукціоні речі старовини та унікальні творчі роботи, а за виручені кошти
отримували сучасні аптечки з кровоспинними засобами. Майстриня не змогла стояти
осторонь проблем бійців – для благої цілі виготовила пару ляльок-Тильд в
національному стилі – козака та козачку.

Наша
ювілярка пише вірші. Минулого року Валентина Денисюк стала членом Ліги
українських письменників імені Павла Чубинського.

Плідна
творчість, результатом якої є сотні поезій, десятки пісень, котрі для людей
стали воістину народними, а для творчих колективів району – популярними музичними
хітами, високо оцінена на всеукраїнському рівні. У творчому доробку Валентини
Денисюк – поки що дві поетичні збірки: «На рідній землі» (2010 рік) і
«Поліський зорецвіт» (2012 рік).

Ще
одна, поки що без назви, готується до видання. Твори, які найближчим часом
дійдуть до волинських читачів, писалися під впливом подій на сході України,
багато з них є посвятою для бійців АТО – мужніх героїв нашого неспокійного
часу.

-А
ще десятки зошитів із моїми віршами лежать у шухляді, чекаючи свого часу. У
всіх творах я демонструю свою любов до країни, в якій живу, до малої
батьківщини – селища Колки Маневицького району, до мальовничого Шацька, який є
найпрекраснішим місцем на землі. Мені невідомі муки творчості. Коли приходить
натхнення чи переповнюють емоції від якоїсь події або зустрічі, поезія
народжується миттєво. Так само і мелодія. Понад 20 моїх пісень з великим
успіхом виконує народний ансамбль народної пісні «Лісова пісня».
Найпопулярнішими є «Мала батьківщина», «Україно моя, цвіт калини», «Мій край»,
«Волинь моя», «Мамині рушники», «А музика грає», – розповідає Валентина
Сергіївна.

“Людина
досягає висот лише в тому, що їй до серця” – це прислів’я про Валентину
Денисюк. Успішна і затребувана майстриня, талановита співачка, здібна поетеса і
художник – вона любить те, чим займається, пропагуючи своє, українське,
відроджуючи забуте і даруючи радість людям.

Зі
святом!

Мирослава
Цюп’ях