276 будинків
разом із дітьми, стариками, жінками та іншими православними українцями вдосвіта
10 березня 1944 р. розстріляли і спалили польськомовні бандити в с. Сагринь
Грубешівського повіту Люблінського воєводства Республіки Польща. Того пекельного
світанку, який припав на нід між днем народження і смерті Тараса Шевченка, коли
віруючі українці перебували у Великому пості, криваві карателі знищили понад
1200 людей, більшість імен і прізвищ яких викарбувані на монументі…
Через 73
роки після цієї трагедії до місця останнього спочинку жертв геноциду прибули для
вшанування як уродженці Холмщини та Підляшшя, так і активісти на чолі з головою
Українського товариства м. Люблін Григорієм Купріяновичем.
Віддати шану
безневинно вбитим співвітчизникам також приїхали українські дипломати на чолі з
Генеральним консулом України в Любліні Василем Павлюком. Віддав шану полеглим
секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників
антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій Святослав
Шеремета. У заходах узяли участь приблизно 200 українців із Луцька, Ковеля,
Володимира-Волинського, Львова, Сокаля, Любліна, інших міст України та Польщі.
Волинь
представляли перший заступник голови облради, сводобівець Олександр Пирожик,
заступник голови Громадської ради при облдержадміністрації, головний редактор «Волинської
газети» Володимир Данилюк і помічник-консультант народного депутата України
Ігоря Гузя, ветеран АТО і волонтер із догляду за українськими православними кладовищами
Люблінщини Сергій Голдевський, які поклали вінок полеглим українцям від
Волинської громади.
Ви ступаючи
перед присутніми Олександр Пирожик закликав не забувати трагічних історінок
історії, шанувати полеглих, але розбудовувати між Україною та Польщею
добросусідські стосунки, маючи на увазі , що головний ворог польського та
українського народу знаходиться на Сході, і саме він розв’язав новітню братовбивчу
війну. Тож мудрість керманича Польської держави Юзефа Пілсудські – наголошував,
що без вільної і незалежної України не може існувати вільна і незалежна Польща
– слід наповнювати новітнім змістом, а нам, українцям, варто не забувати про
своїх співвітчизників, де б вони не перебували, – наголосив.
Панахиду за
невинно убієнними українцями та воїнів, які боролися за православну віру та
нашу Вітчизну, з благословення владики Авеля звершив вікарій Грубешівської
парафії Польської православної церкви отець Павло Янель та черниці
Турковицького православного жіночого монастиря, де ігуменією – матушка Єлизавета.
З часу
впорядкування кладовища в Сагрині та будівництва тут монументу – 2009 р.! –
минуло достатньо часу, аби офіційна Варшава дослухала до пропозицій Києва і
таки на рівні глав сусідніх держав відкрила цей меморіальний комплекс. Бо на
холодному камені монументі викарбувані прізвища більшості жертв
людиноненависницького злочину польських бандитів, скоєного 10 березня 1944 р., і
хоча кілька років тому владика Авель уперше відслужив тут чин похорону,
цивілізовані країни Європи повинні навчитися гідно сприймати історичну правду
та адекватно вшановувати жертв Другої світової війни.
Для Волині
тема Сагрині є особливо важливою, адже монумент на місцевому кладовищі
споруджений коштом Волинської громади . А от доглядати за ним поки що немає
кому…
Розстріляне
73 роки тому українське вже не може себе захистити. А нині сущі можуть гідно
зберігати пам’ять про трагічно полеглих співвітчизників, найменшому з яких було
лише 2 рочки?
Сергій
ШРАМЧУК.
На фото
автора: 10 березня 20-17 р., с. Сагринь Грубешівського повіту Люблінського
воєводства РП.