Не стало художниці
Світлани Кирилюк
«Щойно зателефонували з Луцька і повідомили, що сьогодні
в своїй двокімнатній квартирі, на кухні, знайшли повішеною художницю, майстра
декоративно-прикладного мистецтва Світлану Кирилюк». Про це написав на своїй
сторінці у Fakebok голова Волинської
обласної організації Українського фонду культури Геннадій Сарапін: «В поліцію
повідомили сусіди. Їм здалося дивним, що декілька днів не бачили Світлани і
двері в квартиру були привідчинені, створюючи протяг холодного повітря. Подумали,
що пограбували
квартиру,
а господині нема. …Поліція запросила
пойнятих,
зайшли до квартири і там побачили трагедію…»
Після смерті матері художниця жила самотньо. Перебивалася
випадковими заробітками. Брала участь у колективних виставках малярства, зокрема,
її роботи експонувалися в Золотому
залі Українського Фонду Культури в Києві на спільній виставці волинських
художників у 2005 році. Були у неї і
персональні виставки. Про них зокрема писали «Волинська газета» і «Волинь нова».
Світлана
Кирилюк –
випускниця Львівського училища прикладного та декоративного мистецтва ім. І.
Труша. На формування її світогляду значний вплив мала творчість відомого
волинського художника Григорія Чорнокнижного. Її роботи зберігаються у
державних та приватних збірках України, Польщі, Німеччини, Канади, США.
Мистецтвознавці звертали увагу на цикл пленерних робіт (“Карпатські
етюди”), адже більшість із них
написані на пленерах під час навчання в Львівському інституті
Декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва, відзначали тогочасний
вплив на мисткиню львівських митців та викладачів. Виділяли три творчих етапи мисткині: час
навчання у Львівському технікумі декоративно-прикладного та ужиткового мистецва,
відтак – сам інститут і праця у Львові, третій – це “вільні хліба” й
зокрема перша половина двохтисячного року, коли Світлана Кирилюк виїздить на
міжнародні пленери, організовані Ковельським відділенням УФК на теренах Волині.
На полотнах останнього палітра стала врівноваженішою та спокійнішою,
поменшало яскравих вражень, молодечого запалу та емоційності.
Останні роки Світлана Кирилюк творчо працювалавже переважно в декоративно-прикладному мистецтві. Її розписом по склу, технікою якого майстриня досконало
оволоділа, захоплювалися на різноманітних всеукраїнських фестивалях народної творчості,
ярмарках, на мистецькій вулиці Лесі Українки в Луцьку.
«Янголята, що професійно і досконало
зображені на невеликих за розмірами картинах, є творчими роботами і саме їх вже
починають копіювати маляри-аматори, – зазначали шанувальники її творчості. – Ці яскраві, наповнені світлом,
декоративні роботи несли
тепло і проганяли
смуток, навіюючи
легку радість, адже авторка бажала всім лише добра і всього того, що сама не змогла для себе
дістати з неба».
«На
виставці «Забута казка» художниця представила полотна пленерного характеру із
двох серій: «Пейзажі Гуцульщини» та «Пейзажі Бойківщини», – писала про одну із виставок «Волинь-нова». – Карпати
влітку та золотої осені – справжнє
роздолля для ока живописця, свято для душі, коли можна відтворити не лише
барви, а й спокій, тишу, благодать. Особливою енергетикою означені роботи
«Церква в с. Кремінці ХVІІ століття», що біля Ворохти, та «Забута казка» –
капличка у селі Ільник на Бойківщині. Пейзажі вражають глибиною єднання з
природою, змушують замислитися, хто ми у цьому предивному світі на зламі епох,
які наші стосунки із Творцем і Всесвітом».
…І ось така трагічна кончина.
Наш кор.