Як це не парадоксально, але навіть історія про Другу
світову війну може піднімати український патріотизм періоду нинішньої
російсько-української війни та… приносити дивіденди!
Буквально в передмісті м. Устилугу Володимир-Волинського
р-ну досі в чудовому стані збереглося чимало оборонних споруд періоду Другої
світової війни. Чи не найбільша з них – «долговрємєнная огнєвая точка», де 23
червня 1941 р. вступив у нерівний бій із атакуючими силами німецького вермахту вже
на той час Герой Радянського Союзу, лейтенант Сєргєй Гуденко.
Питання ось у чому: з яких причин цей фактично
готовий до екскурсійного використання бетонний бункер досі перебуває в
занедбаному стані і є фактично нічому не потрібним?
Як повідомив директор філії Волинського регіонального музею українського війська та військової
техніки – філії Національного
військово-історичного музею України Ігор Пасюк, уже велися переговори з місцевою
владою щодо безоплатної передачі споруди на баланс музею. Але рішення досі не
ухвалене…
Що ж відбулося в кривовому червні 1941 р. неподалік
м. Устилуг? Раждянські війська не встигли добудувати лінію оборони та
вкоплектувати вже зведені ДОТи особовим складом та зброєю. Тому реально могли
вступити в бій лише окремі вогневі точки. Однією з них, буквально на трасі
Устилуг-Володимир-Волниський, командував молодий лейтенант Сєргєй Гуденко, уже
на той час – Герой Радянського Союзу.
Найвищу нагороду СССР він отримав ще рядовим, коли
воював із Японцями «на сопках Маньчжурії»: 7 серпня 1938 р. під час штурму висоти
Заозерної він з кулемета зупинив наступ ворога..
Молодого солдата «взяли на олівець», прийняли
кандидатом у члені більшовицької партії, відправили на радянсько-фінську війну,
де він зумів вижити, а після тримісячний курсів у Києві отримав звання
молодшого лейтенанта.
На Волині опинився як командир взводу 19-го окремого
кулеметного батальйону 2-го управління Володимир-Волинського укріпрайону. За
офіційною історіографією, 23 червня 1941 р. гарнізон ДОТу під командуванням 26-річного
офіцера вів вогонь по ворожій піхоті, що наступала від Устилуга. «Спостереженням
встановив, що супротивник намагається обійти укріплення з тилу. Особисто виніс
і встановив станковий кулемет на польовій позиції й розстрілював ворожу піхоту
доти, доки кулемет не вийшов з ладу. Загинув від вибуху ворожої міни», –
зазначається.
Тож іще в радянські часи на стіні фактично цілого та
неушкодженого ДОТа й встановили меморіальну бронзову російськомовну табличку.
Але – нічого не зробили, щоб ця безцінна реліквія війни стала корисною…
В усякому випадку, ДОТ повинен отримати друге життя.
Але експозиція в ньому має стосуватися не тільки такого періоду Другої світової
війни як 22 червня 1941 р. – 8 травня 1945 р., але й початку війни 1 вересня
1939 р.
Саме у м. Володимирі-Волинському гарнізон польського
війська на чолі з генералом Сморавінські вирішив не вступати в бій із
підрозділами РККА, і 20 вересня 1939 р. склав зброю. Щоправда, всі офіцери були
заарештовані, відправлені в Катинь і – розстріляні «червоними визволителями».
У цьому ж районі – біля с. Верба – уночі 20 вересня
1939 р. відбувся бій між радянськими танкістами та відступаючим польським
військом полковника Коса. Не бажаючи здаватися червоним окупантам, польські
військовослужбовців, зазнавши втрат, таки підбили 2 танки з червоними зірками
на баштах і прорвалися на той бік р. Західний Буг.
Експонати про це також повинні бути в легендарному
ДОТі…
Тим паче, що і в вересні 1939-го, і в червні 1941-го
як в складі Війська Польського, так і РККА воювало з гітлерівськими окупантами
чимало волинян та представників інших областей України.
А що там буде завжди багато відвідувачів, то це теж
не викликає сумнівів. Біля стін ДОТа якраз починається «відстійник» для
автомобілів, які їдуть на МАПП «Устилуг-Зосін». Черги там великі, людей багато,
часу на очікування пре достатньо, чоловіки завжди цікавилися історією та
війною, тож тільки встигай продавати квиточки!
Світлана КОМА.
На фото автора: «геройський ДОТ» біля Устилуга.