«Ця родина по суті своїй не була сім’єю, а механічним поєднанням декількох окремих осіб. Вони вважали, що сходити в церкву, примусити проспівати над собою молитви – це й означає взяти шлюб! Ні! Від першого поцілунку подружжя до тієї хвилини, коли наші діти залишать нас для нових союзів, шлюб не перестає бути священною таємницею, високим обов’язком чоловіка і жінки, батька і матері, моральною відповідальністю за зростання душі і тіла, напрямку розвитку розуму і волі тих, кого подружжя покликало до життя своїм коханням».
Федір ПЛЮВАКО,
«Промови», 1909 р.