7 вересня відзначає ювілей письменниця, член НСПУ, заслужений вчитель України Ніна Горик.
Волинська організація НСПУ вітає Ніну Петрівну, колеги-письменники зичать ювілярці прихильності та привітності долі, якщо осені, то тільки золотої, щедрої на усмішки – людські й сонячні. Нехай живеться і пишеться натхненно, а ще – нехай Вам усміхаються Бог і світ!
«Волинська газета» приєднується до цих привітань. Подаємо кілька віршів ювілярки.
Ніна ГОРИК
****
На сизій трав’яній долівці
Світанок мовчки палить хмиз.
Тумани, наче білі вівці,
Пасуться ген аж попід ліс.
І хто там, хто стриже черідку,
Нечутно травами бреде,
Пряде з куделі білу нитку
І творить день?…
***
Боюся земних богів та богинь,
Остерігаюся їх, обминаю.
На власний розсуд співають „амінь”,
Крізь власний суд виганяють з раю…
В словах їх відсутні правди карати.
Не здатні любити – уміють карати
І часто, гріха не відчувши межу,
Все дбають про душу не власну – чужу.
Боюся очей – лукавих свічад,
Єлейних слів, зазирань у вічі…
Такий фіміам – як солодкий чад,
За скальпель правди страшніший удвічі.
А втім… я також, напевно, суджу.
Велика мудрість – відчути межу.
І де та межа?
Що я можу? Що мушу?..
Молюсь Тобі, Боже, за власну душу.