Міністр культури України Євген Нищук повідомив, що його
відомство бачить на місці поваленого 8 грудня 2013 р. монумента «вождю
світового пролетаріату» на бульварі Тараса Шевченка в м. Києві. Замість
нинішньої пустки урядовець, розглянувши безліч варіантів від архітекторів і
громадських діячів, планує створити «територію простору», де на невеликому
майданчику могли б встановлюватися пересувні скульптурні групи, а в святкові
дні – виступати муніципальний духовий оркестр.
Про це міністр сказав в ефірі телеканалу «ZІК», категорично відкинувши ідею
збудувати на перетині бульвару та вул.. Хрещатик пам’ятник Степанові Бандері чи
комусь із інших історичних українотворчих діячів, не кажучи вже про Дмітрія Бібікова
– російського генерала, героя війни з Наполеоном і керівника Київської,
Подільської та Волинської губерній у 1837-1852 рр., на честь якого до 1917 р.
називався нинішній бульвар Тараса Шевченка.
Дискусії тривають. А тим часом на місці, де стояв гранітний
Владімір Лєнін у столиці й до зруйнування якої мають стосунок представники
Майдану з усієї України (в т. ч. і з Волині) – пустка.
Щодо одіозних монументів на честь більшовицького вождя на
Волині, то найбільший – у м. Луцьку, «наказав довго жити» одразу після 24
серпня 1991 р., коли на вимогу «рухівців» Луцький міськвиконком на чолі з
Анатолієм Похою проголосував за його демонтаж. Автокран накинув на шию скульптури
трос і повалив конструкцію. Потім елементи гранітного монумента вивезли на
склад і частково використали на інші архітектурні проакти, створивши на місці
його перебування фонтан по пр-ту Волі.
З Владіміром Лєніним у смт Маневичі – заплутаніша історія. В
розпал «Революції гідності» невідомі на чолі з нинішнім депутатом Луцької
міськради Павлом Данильчуком, всупереч рішення селищної ради, демонтували
бронзову конструкцію і вивезли в невідомому напрямку. Правоохоронці досі не
відповіли, що потім сталося з цінним металом…
Світлана КОМА.
На фото Олени ЛІВІЦЬКОЇ: таким був вождь у смт Маневичі.