У контексті оприлюднення виступів та звітів керівників облради та представників усіх депутатських фракцій органу самоврядування нашої області «Волинська газета» пропонує розмову з Юрієм Ройком, головою фракції Радиклаьної партії Олега Ляшка, яка нараховує 5 депутатів.
Юрій Петрович охоче погодився розповісти про ще один рік депутатської діяльності фракції Радикальної партії Олега Ляшка в Волинській обласній раді та про те найголовніше, що зроблено самим Юрієм Ройком та його колегами.
Довідково. Юрій Ройко народився у смт Цумань Ківерцівського р-ну. Закінчив місцеву середню школу. Освіта – вища. За фахом – лісівник. Працював у лісовому господарстві області. Із 1991-го займається підприємницькою діяльністю. На сьогодні – заступник директора волинського підприємства «ІРС СІСТЕМ», що спеціалізується на виробництві макаронних виробів. Член постійної комісії з питань екології, раціонального використання природних ресурсів, а також – голова фракції Радикальної партії Олега Ляшка.
Три складові обранця громади
– Юрію Петровичу, людина ви самодостатня і забезпечена, бо з початком дев’яностих почали працювати у бізнесовихструктурах. То скажіть, що спонукало піти у політику? Пошук якихось привілеїв чи щось інше?
– Мені, як підприємцю, тим паче, підприємцю-виробничнику (виробничим бізнесом почав займатися з 1990 р.!) абсолютно імпонувала позиція Радикальної партії Олега Ляшка відносно підтримки власного виробника, щодо орієнтації на політику економічного націоналізму. Як відомо, у Верховній Раді лежить проект закону, основа якого досить патріотична: «Купуй українське – плати українцям!». Він сконцентрував ставлення нашої політсили до соціально-економічної ситуації в державі. Наш лідер, Олег Ляшко, назвав цей документ реактивним двигуном розвитку національної економіки. Ми ж не повинні бути сировинним придатком для розвинутих країн Євросоюзу чи світу. Маємо робити усе можливе, аби до нас заходив інвестор. Чому ми повинні позичати гроші, а не хтось у нас? А то повсякчас, мов останні злидарі, випрошуємо гроші у різних світових фондів. І, як результат, уже сьогодні у Державному бюджеті передбачено 130 млрд грн на виплату відсотків за попередні кредити Міжнародного валютного фонду. Це друга стаття видатків після коштів на оборону! Скільки можна жити в борг і перекладати непосильний тягар відповідальності на плечі наших нащадків? Уже зараз рівень державних боргів такий, що кожен українець, включно з немовлятами, буде змушений віддати по 10 тис. доларів США за кредити, які наш народ не брав!
– Тоді скажіть, чому в обласну раду ви йшли саме від політичної сили радикалів?
– Є три складові, на які опирався. По-перше, у них чітка і тверда державницька позиція. По-друге, я член Радикальної партії Олега Ляшка з 2014 р. І, по-третє, прийшла пора щось змінювати у цій державі! Прагну, щоб я, мої діти та внуки жили в чистій, ситій, багатій Україні. Я йшов до людей із чіткими пропозиціями, як разом ми вирішимо ті чи інші проблеми волинської громади загалом і мешканців мого рідного Ківерцівського р-ну зокрема.
Актуальні ініціативи радикалів
– Як часто ви контактуєте та зустрічаєтеся зі своїм партійним патроном?
– Вибачте, але Олега Ляшка ми називаємо лідером! Комунікація є. Зустрічаємося рідше. Відразу хочу зауважити, що Олег Валерійович всебічно знає життя у всіх його вимірах, тому повсякчас у своїх інтерв’ю та виступах піднімає гострі та актуальні проблеми, які хвилюють суспільство і яких чомусь не бачать наші високопосадовці. До речі, у червні цього року, про що писала і ваша газета, Олег Ляшко відвідав наш край, у тому числі побував на моєму окрузі в Цумані, ознайомився з місцевим деревообробним підприємством, яке створене на базі колишнього ДОКу. З повним правом можу сказати, що воно є флагманом, одним із провідних підпрємств України і одним з кращих у Європі щодо виробництва струганого шпону. Тільки в нинішньому році тут створено більше сотні нових робочих місць! Зауважу, цей колектив може переробляти за місяць, як мінімум, три тисячі кубів деревини. Натомість через брак сировини переробляє трохи більше тисячі.
– Якщо говорити про соціальну складову, то це дуже похвально, що нині провінційне селище (а колись – райцентр!) дає роботу кільком сотням людей, які мають можливість годувати та одягати свої родини, а певні суми відрахувань сплачувати у різного роду бюджети та фонди.
– Абсолютно вірно. Підприємство забезпечує роботою більше чотирьох сотень людей. І це в селищі, де, по суті, нульова можливість знайти роботу з достойним заробітком. Тут, знову-таки, не можу не відзначити заслуг фракції Радикальної партії Олега Ляшка у Верховній Раді України, з ініціативи якої прийнято закон про десятирічний мораторій на вивезення за кордон лісу-кругляка. Це і є мірилом того, що такі підприємства, як ПрАТ «Цумань», мають можливість краще забезпечуватися сировиною, яку ми не одне десятиліття вивозили за кордон.
– А звідси імпортували шафи, інші меблі, різні вироби з деревини… Це стосується й сільського господарства, й легкої промисловості. Не у такі далекі часи у Луцьку шили добротні костюми, володимир-волинці виготовляли сорочки… Тепер цей товар змушені імпортувати чи шити тут же ж, але під закордонними брендами. А потім купувати власний товар у тридорога…. У свій час Тарас Шевченко закликав не цуратися свого. Та, видно, нащадки забули його слова?
– Ми повинні зробити так, щоб дати можливість прийти до нас інвесторам. Тому Радикальна партія Олега Ляшка ініціює прийняття закону про зняття мита на ввезення технологічного обладнання з-за кордону. Зекономлені в такий спосіб кошти краще використати на облаштування нових робочих місць. Хай зарубіжний інвестор приїжджає сюди, дає роботу нашим людям, наповнює наші бюджети податками. Хай споруджує тут фабрику, виготовляє, наприклад, столи і шафи та везе їх продавати у Європу. Наші співвітчизники матимуть зарплати, буде з чого платити пенсії, про які так багато говорять сьогодні. Така позиція влаштовує абсолютну більшість суспільства, і я вважаю її єдино правильною. Я навіть ратую за те, щоб тих людей, які створили десяток чи кілька десятків робочих місць, нагороджувати на державному рівні. Саме за такими людьми, такими підприємствами майбутнє нашої держави.
– Тобто, ви не тільки за кардинальні, а за радикальні зміни у всіх сферах суспільства, у тому числі і у владних ешелонах та у свідомості людей?
– Саме так. Неодноразово повторюю, що нічого випадкового в житті не буває. Навіть нинішня війна з москалями – це не випадковість. Ми – Київська Русь, ми – східна колиска православ’я. І якщо ми зробимо правильні висновки з цієї війни, то будемо мати свою незалежну помісну православну церкву у міцній та потужній державі, якісно оновимося в духовному і моральному сенсі як нація.
– Як оцінюєте роботу очолюваної вами фракції?
– Не захвалюючи себе та своїх колег, відзначу, що на сьогодні це дієва, відповідальна і конструктивна одиниця у структурі обласної ради. Вважаю, що члени нашої фракції – одні з найактивніших і найефективніших обранців громади краю, які ініціюють і беруть участь у підготовці звернень обласної ради до керівництва держави щодо злободенних питань життя волинської громади. За звітний період депутати фракції озвучили понад 30 запитів, підтриманих у сесійній залі. Це – свідчення турботи і про конкретних людей, і про розвиток цілих галузей, і реакція на загальнонаціональні виклики.
Подвійні стандарти
– Пане Юрію, позиція Радикальної партії Олега Ляшка, ваша особисто – цілком зрозумілі. Давайте переведемо розмову у дещо інше русло. Ви є членом постійної комісії з питань екології, раціонального використання природних ресурсів обласної ради, яку не можуть не турбувати і питання використання природних ресурсів нашого краю, і проблеми екології. Де тут є позитив або недопрацювання?
– Про позитив. За останні два роки обласна рада зуміла переламати ситуацію і, по суті, стати повноправним господарем території. З такою позицією ніяк не може і не хоче змиритися її очільник Володимир Гунчик. Коли обговорюється якесь питання, пан Гунчик постійно повторює, що треба мати державницьку позицію і враховувати інтереси України. Ніби ними хтось нехтує! На одному з засідань комісії я прямо сказав Володимиру Петровичу, що у нього подвійна мораль і подвійні стандарти. Від одного розчерку його пера залежить доля державного підприємства «Волиньторф», яке добуває 70 відсотків українського торфу і понад 60 підпрємств державної та комунальної власності забезпечує паливом. Тут працює 400 волинян – в основному, місцеві жителі. Тому позиція Володимира Гунчика, який вперто не хоче давати цьому підприємству можливості працювати та розвиватися, мені незрозуміла і є, по суті, своїй антисоціальною. Складається враження, що хтось накинув оком на це стратегічне і прибуткове підприємство, хоче довести його до банкрутства і потім – привласнити за безцінь.
– І як тут не згадати історію з «Волиньприродресурсом»!
– Створення комунального підприємства «Волиньприродоресурс» – правильне, відповідальне і вольове рішення самоврядного органу нашого краю. Основна його мета: дбайливе, господарське ставлення до використання надр Волині, наведення порядку з нелегальним видобутком бурштину (за який сьогодні точиться справжня війна!) та збереження довкілля. Тільки знову-таки державні органи цьому підприємству, яке покликане давати чималий дохід як у казну області, так і держави, вставляють палки в колеса. Отже, і тут є у когось власні інтереси. У керівництва держави та у Верховній Раді повністю відсутня політична воля, щоб врегулювати бурштинові проблеми. На жаль, аналогічна позиція і в обласної виконавчої влади Волині.
Одним днем проблем не вирішиш
– Скажіть, будь ласка, з якими проблемами найчастіше звертаються до вас виборці округу?
– Їх багато і вони різні. Одні можуть почекати, а інші потребують негайного втручання. Хоча вважаю, що індекс депутатської активності визначається не кількістю запитів, а їх практичною реалізацією.
До свого активу можу записати ремонт комунальних доріг на виборчому окрузі, капітальний ремонт Цуманської середньої школи, до речі, однієї з найбільших на теренах області. У корпусі, де розміщені початкові класи, у яких навчається понад 450 дітей, стеля буквально висіла і могла обвалитися щомиті. Нині приміщення красується новою покрівлею із металочерепиці. Систему водопостачання та каналізації у Цумані не модернізовували і не оновлювали протягом 40 років. За цей період, зрозуміло, обладнання фізично зносилося і морально застаріло. З моєї ініціативи цей об’єкт включено в обласну програму «Екологія 2016-2020». Сподіваюся, що найближчим часом він відповідатиме усім екологічним вимогам та технічним стандартам.
За депутатськими запитами також капітально відремонтовано дах Липненської школи та покращено умови роботи дитячого садочка у с. Борохів Ківерцівського р-ну, капітально відремонтовано пральний корпус і харчоблок у Луцькому геріатричному пансіонаті.
Волинський обранець ініціює й вирішення ще однієї проблеми, актуальної для селища Цумань – про долю тамтешньої пам’ятки архітектури місцевого значення, колишнього римо-католицького костьолу. У його стінах радянська влада десятки літ тому розмістила Будинок культури. Нечисленна релігійна громада добилася, аби відновити Богослужіння у стінах колишньої культової споруди. Протягом тривалого часу приміщення було і храмом, і закладом культури. На пропозицію Юрія Ройка, заклад культури викупили у власника за рахунок кощтів обласного бюджету і перенесли у стіни БК колишнього ДОКу в Цумані.
– Цей об’єкт треба розглядати в контексті туристичної привабливості, в контексті можливої реконструкції палацу Радзвиллів у сусідній Олиці, бо, все-таки, це пам’ятка архітектури місцевого значення. Парафіяльний костьол Всіх святих збудований ще Янушем Радзивіллом. У 1936-му він особисто з сім’єю був на його відкритті. Були тут і князі Потоцькі. Крім того, це в першу чергу – храм. Тому з однієї сторони ми повертаємо історичну та духовну справедливість, з іншої – говоримо про туристичні перспективи.
Взагалі ж, люди для того і обирають депутата, щоби мати можливість із ним спілкуватися. Щоб мати через кого озвучити ті проблеми, які актуальні для села, селища чи людини особисто. Тому постійно проводжу зустрічі, виїзди, прийоми громадян, буваю у селах, бачу і знаю, чим живе округ. І намагаюся якомога ширше інформувати волинян про свою діяльність.
– Вихід нинішнього номера газети фактично співпав з Днем самоврядування. Щоб ви хотіли побажати своїм колегам у свято?
– Добра, миру на нашій славній Україні, пліднішої роботи на благо волинської громади, але – менше політичної заангажованості. Зі святом, шановні колеги!
Володимир ПРИХОДЬКО.
На фото: Юрій Ройко (другий зліва) та фракція Радиклаьної партії Олега Ляшка на сесії в облраді.