Причини знесення
капітального мурованого паркану біля особняка по луцькій вул. Шевченка, 1,
наразі невідомі. Але навіщо споруду управління освіти і науки Луцької міськради
обгороджувати кованим парканом, залишається загадкою…
Історія цієї будівлі – давня і суперечлива. Хто тут жив до
початку Другої світової війни, наразі невідомо. Але в «золотому вересні» 1939
р. «перші совєти» її націоналізували.
Під час гітлерівської окупації в цьому невеликому та
ошатному двоповерховому особняку знаходилася резиденція гебітскомісару дебіту Луцьк
Отто Лінднера. До складу тодішнього дебіту
з 1 вересня 1941 р. до 2 лютого 1944 р. входили Луцький міський, Луцький
сільський, Ківерцівський, Колківський, Олицький, Сенкевичівський,
Піддубцівський, Рожищенський, Сенкевичівський, Торчинський і Цуманський райони.
Тобто, цивільна адміністрація окупаційної влади складалася з невеликого числа
службовців, які справлялися з
управлінням величезною (порівняно з нинішніми адмінмежами м. Луцька)
територією.
Натомість зараз у цій споруді знаходяться чиновники міського
управління совіти та науки (міськвно) на чолі з новопризначеною Зіновією Лещенко. Можна собі тільки
уявити, який у цієї структури нині обсяг повноважень, якщо для розміщення
працівників потрібна така велика кількість кабінетів в історичній будівлі…
Ну, а щоб чиновникам було комфортніше всередині затишної
ділянки в центрі м. Луцька, вирішили знести старий цегляний паркан і збудувати
натомість новий. Тільки от скромною металевою сіткою за 75 тис. грн не
обійшлися: управління освіти і науки просить у депутатів міськради додатково ще
70 тис. грн.
«Обговоривши всі варіанти, вирішили передбачити ще кошти та
встановити кований паркан. Це центр міста, і вигляд має бути естетичний», –
пояснила депутатській комісії Зіновія
Лещенко.
Про те, щоб реалізувати давню ідею з переселення чиновників
від освіти в інше приміщення, а натомість створити дитячий садочок, на комісії
питання не піднімалося.
Світлана КОМА.
На фото порталу «Волинські
новини»: сучасний вигляд споруди колишнього ґебітскомісаріату, де з радянський
часів розміщується міськвно.