Художниця-волонтерка із Вроцлава

Художницю, родом із Вроцлава, представив лучанам голова обласної організації НСХУ Володимир Марчук, наголосивши, що завжди радий творчим людям з новітніми проектами, які працюють у різних жанрах мистецтва. 

Віце-консул Кшиштоф Савіцкі, представник польської та української культури, висловив щирі вітання та побажання талановитій малярці.

Художниця Тетяна Мялковська, організаторка виставки, розповіла про життя і творчість вроцлавчанки та вручила їй особистий подарунок – рамочку для майбутньої картини, як символ вікна: «Що там побачиш, те і намалюєш, якими б кольорами ти не малювала, хочу щоб було багато кольору…» ЇЇ оповідь про польську гостю була хвилюючою та цікавою: «Я хочу досить коротко сказати про таку «глибоку» людину, як Катерина Кульпа, але чи це можливо?.. Ми познайомилися в Гошівському монастирі на Івано-Франківщині, де її подругою були зроблені фотографії, які тут представлені. На них зображена сама майстриня, така, яку я побачила її за роботою. Вона слухає повітря, дивується всьому, потім «іде» сама в себе і починає придумувати маленьку мелодію на якесь питання, яке її зворушило, і шукає відповіді в цій мелодії для самої себе через образи. Ті образи є маленькі, але вона починає їх як молитву, малює сакрально, з тембром класичні візерунки, потім накладає мотив, робить змішані техніки. У її роботах є дуже багато математики і фізики,вона пише цифри, формули, геометричні фігури. Робить це на абсолютно спонтанному, абстрактному стані душі. І всі ці роботи є відповіддю на запитання: хто там по той бік. Вона робить це диптихами, щоб показати, що життя має матеріальну і духовну основу. Але такою творчістю вона не займалась раніше. Катерина має академічну освіту, закінчила школу, ліцей, коледж, академію (2 факультети – малярство та архітектура), викладала багато років «Рисунок і живопис» (академічний рівень), художниця, яка має глибинну класичну школу, активна була в культурному житті, завжди займалась творчими проектами. Але в її житті сталась трагедія, про яку їй самій важко говорити. У неї загинула дочка, і деякий час вона була в тому стані, коли не могла малювати. Та коли постало перед нею питання: жити чи не жити, вона взяла пензля і вже зайнялася не просто творчістю, а тим, що стало для неї терапією. Ця робота «витягнула» її з того стану, дала їй відповіді на ті питання, на які не дав ні костел, ні священик, жоден лікар, суддя, прокурор. Лише картини… У них вона шукала, малюючи, відповіді на свої питання, знаходячи зв’язок між двома світами. ЇЇ терапія почала допомагати не лише їй, але і її близьким, тому з часом це стало ще однією її професією. Катерина у Вроцлаві має свою студію «Лабораторія творчості», де втілює у життя свої проекти, займаючись з людьми із важкими фізичними вадами здоров’я, займається їх духовною реабілітацією. Реалізовуючи себе у творчості, вони навчаються розуміти життя, любити його. Катя вважає, що немає різниці, де людям було б тепло, чи то в Африці, чи то в Індії, чи то в Польщі, чи в Україні. Вона перейнялась болем за нашу державу, тому зголосилася волонтеркою приїхати до України, щоб займатися з дітьми, постраждалими фізично і психологічно від війни, щоб «витягнути» їх зі стресу, в якому вони нині перебувають. Цей проект мав назву «Коло добра», в якому взяло участь 10 дітей із зони АТО, де війна. Це були «непрості» діти, їх можна назвати «важкою артилерією», але співпраця відбулась на високому рівні. Тетяна Мялковська також брала участь у цьому проекті, об’єднавшись разом із Катею. Після чого вона запросила польську художницю працювати далі в літньому інтеграційному таборі в с. Нагуєвичі, де були діти з різних регіонів України. На виставці також представлені фото, зроблені з табірними дітками. Катя провела для них майстер-класи. Зі слів Тетяни Мялковської, вона говорила мало і тихо, діти не знали польської мови, але місток взаєморозуміння з’явився між ними дуже швидко, а процес роботи поглинав усіх так, що можна було б це порівняти із грою цілого оркестру. Тетяна у ті моменти фотографувала малярку, бо вона бачила її саме там і той процес її роботи, і хотіла, щоб на фото було видно, як Катя шукає отой дотик до світу , і як вона цьому дотику навчає дітей. Працюючи наче з різних боків, у роботі вони доповнювали один одного, створюючи спільні картини-діалоги.

Всі картини представлені на виставці не є кінцевим продуктом візуалізації її творчості. У малярки є роботи 3–5-тиметрові. Це дуже великі праці. І коли вона їх презентує, то поєднує із звуковою терапією (піснями другої дочки, яка є джазовою співачкою). Катерина поєднує джаз, який є в картинах, із джазом, який співає дочка, таким чином спільно створюючи інтерактивні проекти та атракції для людей.. 

На виставці були присутні учениці, які в таборі «Кольорові гори» в с. Нагуєвичі (на Прикарпатті) отримали майстер-клас від художниці.

Варвара Харківська та Катерина Кліманова розповіли, що відвідують художню студію, тому мали можливість побувати в цьому таборі. Зустріч із Катериною Кульпою для них є гарним досвідом і спогадом. Спочатку вони хвилювались через те, що не знають польської мови, але під час майстер-класу зрозуміли, що для творчості неважливо знання мови, адже прекрасно розуміли один одного душею. «Здавалось, ми не слухаємо, а відчуваємо. Ставили клякси з фарб, малювали пальчиками, робили відбитки, без слів знаходили розуміння, нас переповнювали позитивні емоції». Мають на згадку про малярку картини, яку створили разом.

Дар’я Проневич: «Я навчаюсь у Луцькій ЗОШ№3, також відвідую тут художню студію. Дуже шкодую, що не була в таборі влітку, тому не спілкувалась із пані Катериною, але з радістю прийду сюди завтра і отримаю майстер-клас, який вона буде проводити тут, у Мистецькій галереї, для юних художників Луцька та усіх бажаючих. Я зацікавилась виставкою цієї майстрині і її особистістю загалом. Вона варта великої шани, бо не просто створює картини, а своєю творчістю навчає людей жити. У неї – велика і благородна місія для людства!!!»