29
січня Україна відзначила століття бою під Крутами, коли юні патріоти своїми
тілами в суворому січні 1918 р. до останньої краплини крові захищали Українську
державність. Мітинг реквієм відбувся і в м. Луцьку.
Півтисячі недосвідчених школярів та студентів на
невеличкій залізничній станції Чернігівщини взимку 1918-го безстрашно виступили проти чотиритисячного
підрозділу більшовицьких головорізів, які йшли навалою на м. Київ… Вони не
тільки зуміли витримати п’ятигодинний бій, але й підірвали плани російських
окупантів, заплативши своїми молодими життями за право на існування такої ж молодої
Української народної республіки…
Скільки уроків не дає українцям історія, а ми
продовжуємо спотикатися. І, на жаль, нерозуміння і віра у химерне змушують
платити українську націю життями її ж цвіту. Тому і продовжуємо ходити по колу,
одночасно оплакуючи загублені долі 100 років тому та захоплюючись їхньою
мужністю тепер.
Щоб історія України та доля Волині й літопис Луцька
більше ніколи не складалися з переліку відступів та поразок, незважаючи на
мокру та холодну погоду, більше сотні лучан прийшли цього дня до пам’ятника
Героям Крут, аби вшанувати полеглих патріотів та помолитися за їхні безсмертні
душі. Священнослужителі різних церков та конфесій разом відправили панахиду.
Юні голови схилилися поруч із сивочолими у спільній молитві за тих, хто поклав
ще одну цеглину Української державності.
Гучно гриміла гармата, тихо плакав дощ і мовчазно стояли
люди, віддаючи шану тим, хто боровся,
любив і жив… колись.
Після молитви та хвилини мовчання до слова запросили
виконувача повноважень Луцького міського голови Григорія Пустовіта, депутата міськради Миколу Федіка («Свобода»)
та науковця, учасника АТО Тараса Літковця.
Говорили про мужність духу молодих патріотів та їхній
великий подвиг, про промахи влади та забуті уроки історії, про сьогодення, яке
через сто років мало чим відрізняється від тодішніх подій. Як і тоді, на
сторожі державності стоять живі люди, готові своїм життям заплатити за її
свободу, і ворог залишається тим же. Ворог, що прикриваючись маскою друга,
продовжує встромляти ніж у кровоточиву рану, загарбуючи Крим і вдираючись на
Донбас.
«Ця навала повинна зупинитися. На наше покоління
покладене найвідповідальніше завдання. Навала не йтиме на Україну, коли держава
буде могутня, матиме високопрофесійну армію. Я вірю в перемогу України, в те,
що ми будемо в кордонах 1991-го року, що війна на Сході має бути останньою для
українського народу!», – від імені
всього депутатського корпусу та виконавчих органів місцевого самоврядування
Луцька сказав Григорій Пустовіт.
Учасники мітингу поклали квіти до підніжжя
пам’ятного знаку Героям Крут. Після цього на всіх бажаючих чекав тематичний
захід «Крути. Їхній бій триває».
І після чомусь утверджується переконання, що як
мінімум у м. Луцьку вже міцно і назавжди
засвоїли уроки історії, і війна на Сході
стане останньою війною у житті нашої держави.
Ольга
КОНОНЧУК.
Фото автора.