Читач
ставить проблему
У пасажирів мають
бути не тільки квитки на проїзд, а й права, з якими повинні рахуватися
перевізники
Це
не перший випадок,
коли водії маршруток перевищують свої
повноваження, хамлять і зневажають пасажирів на кшталт: «Не
подобається, їдь іншим автобусом…»
3
квітня 2018 року мені терміново потрібно було доїхати з м. Ковель до м. Луцьк і
саме в цю пору дня. Придбавши в касі автостанції Ковель (Ковельська кущова
автостанція) ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій»
квиток-чек №410 на 8.55 год. за маршрутом «Залазько
– Луцьк» до Луцька (водій Кот Р.А.),
я попрямував до маршрутного таксі, що стояло на
другій платформі. Показавши квиток касиру-контролеру пасажирського автотранспорту
(Потатчук Тетяні
Миколаєвні),
увійшов до салону. В автобусі було душно, стояв неприємний
запах, звучала російська попса. Мене чогось знудило, тож я вийшов із
маршрутки і підійшов до чоловіка, який димів цигаркою тут же біля дверей.
– Це ви водій цієї маршрутки? – запитав.
– Я! – пахкнув димом мені в обличчя.– А що?
– Я
прибав квиток на цей автобус і хочу вас попросити, щоб ви
вимкнули
російську попсуу салоні вашого
автобуса, – попросив, демонструючи йому квиток.
І цієї миті згадав, що
обличчя водія мені знайоме. Саме з ним і з
цього
ж приводу вів розмову неодноразово. Передбачаючи бурхливу реакцію,говорив максимальноввічливо.
–
Чого я маю виключати музику? –знову пихнув димом мені в обличчя водій. – Вам
шось не подобається, пересядьте в інший автобус,
а музики я не виключу.
– Перепрошую, але я придбав квиток саме на цей автобус. Чому
я маю пересідати? – стримано вів далі. – Зараз іде війна з російським окупантом
на Сході України, а ви морально підтримуєте агресора, там гинуть наші хлопці
саме від російських куль.
– То вам може українську включити?
– Ні, я прошу вимкнути взагалі, як це робиться у всіх
цивілізованих країнах, – мовив і зауважив: – Ви палите цигарки в громадському
місці, що заборонено законом України.
–Я курю там,
де мені треба, – і,
показово кинувши
цигарку у смітник,
різко підсумував: – Ви зі мною не поїдете… І
російської музики не вимкну…Їдьте
іншим автобусом…
Ізачинив переді мною двері
маршрутного таксі.
Контролер,
що стояла поруч, намагалася захистити мої
права, та
водій на неї не зважив, сів за кермо свого «бусіка» і від’їхав від
платформи.
Мені
довелось іти до диспетчера, де, розповівши про
інцидент,отримавквиток на
наступний рейс.
Звісно, на заплановану зустріч я запізнився. Прийшов із ненайкращим настроєм, тож і
провести запланований захід достойно не зміг.
На мій погляд, простір маршрутки – не власність водія. Він
на роботі, має керуватися чинним законодавством і попри свої права знати й
обов’язки, зокрема, й перед пасажирами. У них – права не менші. Ба, навіть
більші, адже це вони винаймають водія і платять йому за роботу, а не навпаки.
Хочеш працювати, маєш поважати пасажирів, зокрема і їх думки. А ще варто
навчитися любити Україну, дорожити її захисниками, котрі забезпечують нам мирне
життя і українська пісня у салоні автобуса – було б лише маленькою даниною шани
їх героїзмові.
Володимир
САРАПІН.