Щойно
знайдено унікальний документ: оригінал брошури, в якій у 1947 р. надруковано
основні принципи діяльності ОУН під проводом Андрія Мельника, який у 1919 р.
перебував у м. Луцьку.
Як відомо, керівник однієї з гілок Організації
українських націоналістів Андрій Мельник
народився 12 грудня 1890 р. в українському с. Воля Якубова Дрогобицького
повіту тодішньої Австро-Угорської імперії. В 1914-1916 рр. як сотник брав
участь в Першій світовій війні на чолі Українських січових стрільців, воюючи з
Російською імперією.
Потрапив у полон до імператорської армії, перебував
у концтаборі біля російського м. Царицина, звідки з групою українців утік у
січні 1917 р. і дістався до м. Києва. В часи Української революції уже як
отаман УНР був начальником штабу Дієвої армії, брав участь у боях із білогвардійськими,
польськими і більшовицькими військами. В кінці 1919 р. був інтернований
польською владою в м. Рівному, разом із Євгеном
Коновальцем та іншою старшиною українського війська кілька місяців утримувався
в таборі, котрий розташовувався в м. Луцьку по нинішній вул. Стрілецькій (де
нині штаб Луцького прикордонного загону).
Після звільнення Андрій Мельник перебрався в чеську Прагу, де до 1921 р. опікувався
поповненням для Армії УНР. В 1922 р. на Галичині заснував Українську військову
організацію, за що був засуджений польською владою до 4 років тюрми.
В 1938 р., після вбивства більшовиками Євгена Коновальця, став Головою Проводу
Українських Націоналістів, а з серпня 1939 р. – лідер Організації Український
Націоналістів.
Після розколу в 1940 р. ОУН навпіл, коли одну з
гілок очолив Степан Бандера,
продовжив виконувати повноваження Провідника ОУН-м. Під час Другої світової
війни Андрій Мельник послідовно
відстоював ідею відновлення Української державності, за що з 26 лютого 1944 р.
нацистами був ув’язнений в німецькому концтаборі Заксенгаузен (там само
перебував і Степан Бандера).
В 1945 р. – у Німеччині та Люксембурзі. З 1947 р. пожиттєво обраний
Головою Проводу Українських Націоналістів, а в 1967 р. заснував «Світовий
конгрес вільних українців».
Андрій
Мельник помер 1 листопада 1964 р. у Люксембурзі, де й
похований.
В нинішній Україні зазвичай ОУН синонімізують лише з
крилом організації, яку очолював Степан
Бандера (ОУН-б). Тоді як у південних районах області та на суміжних
територіях Рівненщини та Тернопілля саме ОУН-м домінувала в 1943 р., однак,
була частково роззброєна, а частково ліквідована відділами ОУН-б.
Знайдений недавно на Волині програмний документ
мельниківського Третього великого з’їзду ОУН, який відбувся в 1947 р. за
кордоном, свідчить, що Андрій Мельник
і його послідовники не припиняли боротьбу з більшовицькими окупантами України
навіть після травня 1945 р., а також намагалися подбати про розрізнених
українських патріотичних сил в еміграції.
Володимир
ДАНИЛЮК.
На
фото Романа УСТИМЧУКА: оригінал брошури з повним текстом «Програми Організації
Українських Націоналістів», затвердженої 30 серпня 1947 р.