Слідом за
Антоном Кривицьким і Миколою Романюком відійшов у Вічність ще один очільник
місцевої влади обласного центру попередніх періодів. Перестало битися серце
Костянтина Литвиненка.
Слід зазначити, що в радянські часи «вибори»
голови міськвиконкому біли чистою формальністю, адже відповідні кадри
підбиралися в міськкомі КПУ, затверджувалися в обкомі, погоджувалися з «компетентними
органами», і лише потім суто формально схвалювалися депутатами міськради. Тому Костянтина Литвиненка в 1979 р. просто
призначили головою Луцького міськвиконкому, де він працював до 1984 р., коли
внаслідок квартирного скандалу був змушений залишити посаду…
Разом із тим, у скорботному повідомленні про
смерть Костянтина Васильовича сказані теплі слова на його адресу та
демонструється на скорботі з приводу його смерті:
«Луцька міська рада та виконавчий комітет сумують
з приводу смерті голови Луцької міської Ради народних депутатів і виконавчого
комітету (1979-1984 рр.) Литвиненка
Костянтина Васильовича. Усе життя Костянтина Васильовича, його професійна
діяльність пов’язані з нашим містом. Народився він у 1930 році у Луцьку
в сім’ї робітника. Здобувши середню освіту, в 1949–1954 рр. навчався
у Київському ордена Леніна державному університеті імені Т. Г.
Шевченка. Після його закінчення обіймав високі партійні посади, працював
у системі народної освіти м. Луцька. З грудня 1979 р. по жовтень
1984 р. Костянтин Литвиненко –
голова Луцького міськвиконкому. Нагороджений орденом «Знак Пошани»
та медаллю «За доблесну працю». Костянтин Васильович завжди був
людиною скромною і відкритою, надзвичайно принциповою та відповідальною, любив
своє місто і працював задля покращення добробуту лучан. Його смерть – тяжка
втрата для всіх, хто знав і пам’ятає Костянтина
Васильовича Литвиненка. Вічна йому пам’ять».
Слід зазначити, що смерть Костянтина Литвиненка з січня 2017 р. у м. Луцьку після відходу у
Вічність Антона Кривицького це вже
третя втрата екс-мера міста, адже 3 лютого того ж року не стало й Миколи Романюка…
Загалом, якщо не враховувати «польського періоду»
в житті обласного центру Волині, то «за перших совєтів» міську владу тут
очолювали Іван Обеленець і Іван Кононенко. З приходом німців обов’язки
градоначальника виконували Микола Єрмолаєв, Євген Тиравський і Павло
Скоробогатов. З 1944-го і до призначення на посаду Костянтина Литвиненка на чолі виконкому Луцької міської ради
депутатів трудящих працювали Федір
Прокопенко (1944-1945 рр.), Тимофій
Депринда (1945-1946 рр.), Микола
Мельниченко (1946-1947 рр.), Михайло
Король (1948-1952 рр.), Федір Уткін
91952-1953 рр.), Марія Руденко
(1953-1954 рр.), Андрій Мізюк
(1954-1957 рр.), Євген Романюк
91957-1961 рр.), Микола Бездушний
(1961-1965 рр.), Іван Фурів (1965-1975
рр.), Юрій Сулівін (1975-1979 рр.),
а після нього ще в радянські часи – Петро
Афанасьєв (1984-1987 рр.) і Антон
Кривицький (1987-1991 рр.).
З-поміж очільників м. Луцька, обраних прямим
волевиявленням людей, серед нині сущих лише двоє: Анатолій Поха (1991-1994 рр.) і Богдан Шиба (2006-2010 рр.).
Світлана
КОМА.
На фото
відділу інформаційної роботи Луцької міської ради: таким був Костянтин Литвиненко.