«Не шукай щастя за морем, не проси його в людини, не мандруй планетами, не тягайся палацами, не плазуй земною кулею, не блукай Єрусалимами… За золото можеш придбати село, річ важку, але обхідну, а щастя, як річ найнеобхідніша з необхідного, завжди і всюди дається дурно. Повітря і сонце завжди з тобою, завжди і дурно, а все, що біжить од тебе геть, знай, – чуже, й не вважай його за своє, все те чудне і зайве. Нащо воно тобі?».
Григорій СКОВОРОДА,
«Вступні двері до християнської добронравності», 1780 р.