Прес-служба обласного управління лісового та мисливського господарства не робила таємниць з тематики чергової зустрічі з журналістами друкованих та електронних засобів масової інформації краю, які зібралися поблизу адміністративного корпусу установи. За словами її очільника – Світлани Думської, навпаки, прагнула показати результати кількарічної праці колективу в розвитку рекреаційних пунктів.
Щоб наша подорож до Воротнівського ботанічного заказника була більш змістовною, запропонувала ґрунтовний прес-реліз про розвиток екологічних стежок у волинському лісі. Його інформаційна насиченість передбачала не лише пізнавально-оглядовий аспект знайомства з лісничими угіддями державних підприємств Ківерцівського і Цуманського лісгоспів, Волинським лісовим селекційно-насіннєвим центром, а й самим пройтися і проїхатися екологічними стежками.
Лучанам, зрештою і мешканцям області, давно відомий Воротнівський ботанічний заказник. Може комусь і не вдавалося, як мені також, навідатися у цей чарівний куточок лісових угідь Луцького р-ну. І це за більш ніж тридцять років прожитих у Луцьку! Тим більше, що поруч цієї природньої краси встановлено екозупинку для міського маршрутного транспорту. Хоча власники садово-городнього кооперативу мали змогу не лише поратися сапками в землі, а й насолодитися відпочинком, милуючись його краєвидами.
– Цю місцину уподобав колишній керівник лісогосподарства краю Дмитро Телішевський, – розповідає директор ДП «Ківерцівське ЛГ» Віталій Каращук. – Воно відоме як «Маленька Швейцарія».
Звичайно, нинішній вигляд урочища набагато краще оновлений і тематично спрямований не лише для змістовного сімейного відпочинку, а й для учнівсько-студентської молоді, яка вивчає природу рідного краю, здобуває знання з розвитку флори і фауни, лісівництва, біології, зоології, географії…
Прошу вибачення у читача, але важко лаконічно описати те, що вдалося працівникам лісу зробити за три останні роки. Впорядковано джерела, річечки, рукотворне озеро та прибережну територію, оновлено усю інфраструктуру, дорожнє полотно, численні маршрути для піших та велопрогулянок. До речі, Воротнів називають столицею екологічних стежок, бо куди б не подався – більша чи менша екодоріжка, якою можна пройти до найвищої точки Волині або ж до лісової пасіки, проїхатися велосипедом до цілющого джерела чи піхотою добратися до Холодної криниці, тихенько підійти до вольєра зі звіром чи й зробити 8-ми кілометрову прогулянку незвичною навіть за європейськими мірками екостежкою, що пролягає серед мальовничих багатовікових дубово-грабових деревостанів. Усі – і восьми і двокілометрова, і двісті-п’ятсотметрові – екостежки прокладені з особливою любов’ю, мають свій стиль і призначення. Скажімо, висотний екологічний маршрут на найвищу гору Волині (291 м над рівнем моря) обладнаний для підйому сходами, альтанками для відпочинку і місцем для приготування їжі у справжній печі та на сільській плиті. Навіть є запас дров. Тріскою викладено екостежку до вольєра, де живуть олені благородні, лані, дикі свині. Спостерігати за життям водоплавної птиці можна, обходячи водойми зеленою травичкою. Восьмикілометрова стежка обрамлена мальовничим лозоплетеним парканчиком, вистелена тріскою. У майбутньому, вочевидь, стануть можливими й подорожі озерним плесом, для цього придбано човни.
Неподалік центральної альтанки помітив стоянку велосипедів. Їх тут можна взяти на прокат. Веломашини одразу випробували на екодоріжці кілька журналістів на чолі із керівником прес-туру Світланою Думською – для емоцій та екзотичних вражень.
Праворуч від озера, попід гору, розміщено Лісівничий молодіжний центр, всі приміщення якого зведені із соснових брусів. Для повної уяви читача про «начинку цього центру», перелічу його складові підрозділи. Це – школи лісового лікаря, дизайнера, мисливця, садівника, пасічника, навіть лісової журналістики та технічної майстерні. Кожне приміщення обладнане необхідним «професійним» начинням. Про їхню організаційну роботу зі знанням справи розповідала координатор-керівник Лісівничого молодіжного центру Валентина Юхимчук. За її словами подібний лісовий просвітницький центр створено в Україні вперше.
Наш колега з інтернет-видання «Волинська правда» Андрій Петрушко із розповіді керівника школи пасічника Івана Онищука досліджував, як квітковий пилок, що несуть бджоли – їх тут до 170 тисяч – до вуликів, потрапляє у вощину, а відтак із медогонки – й на стіл. Смакували журналісти воротнівським медком. Серед медолюбів – автор цих рядків. Особливо смачними з цим продуктом були дари лісу, чай.
– Розвиток екологічних стежок на Волині, – розповідає начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Олександр Кватирко, – ідея не нова. Її запроваджували у часи Дмитра Телішевського і Богдана Колісника. – За мій період роботи також впорядковував екостежки.
Екологічні стежки привабливі ще й тим, що вони прикрашені інформаційними стендами, розповідями про червонокнижних звірів, птахів, комах, рослин, історією про місцевий регіон. Обов’язковий атрибут доріжок – альтанки, лавки для відпочинку та урни для сміття. Подекуди доріжки обрамлені плетеним плотом із верболозу та ліщини. Сьогодні у системі Волинського ОУЛМГ їх поки що вісім (це при умові, що Воротнів – «столицю екостежок» – рахувати за одну – Авт.), але роботи тривають. Зараз на Волині діє 114 великих рекреаційних пунктів, навколо яких лісівники планують прокласти ще й екологічні стежки різної протяжності.
– Розраховуємо, що наступні п’ять років, – розповідає Олександр Кватирко, – у кожному державному лісогосподарстві облаштуємо одну екологічну доріжку. Кошти на ці роботи виділяємо із власних прибутків. За два минулих роки спрямовано на їхній розвиток п’ять мільйонів гривень.
Чи варто такі кошти вкладати в ось таке облагородження лісових масивів Волині? Працівники лісу переконані – варто! І наводять у приклад Воротнівський ботанічний заказник. У вихідні дні його працівниками фіксують рекордну кількість відвідувачів, а при в’їзді (заїзд транспорту у «Маленьку Швейцарію» заборонений – Авт.) до ботанічного заказника паркується сотні автомобілів. А це понад 500 осіб! А ще ж великими гуртами навідуються луцькі велотуристи, приходять на екскурсію, а, бува, й на навчання до Лісового університету школярі та студенти. Добрий знак, що й молодята починають своє сімейне життя з фотосесій у «Маленькій Швейцарії». А ще тут проходять практику студенти лісівничих спеціальностей, працюють вчені Волинських вишів.
Лісовий молодіжний центр, Воротнівський ботанічний заказник служать людям. І не потрібно журитися, якщо комусь не поталанило провести літо у Шейцарії. Щоб побачити справжню Європу, варто приїхати до «Волинської Швейцарії». І на закордонному паспорті можна зекономити, а емоцій буде не менше, аніж в закордонній поїздці. У цьому, зокрема, переконався й автор цих рядків, як і всі його колеги, що побували у екопрес-турі.
P.S. Екологічна стежка – це ще й щоранковий обхід працівниками лісу рекреаційних пунктів і стежинок – доводиться після наших прогулянок і відвідин збирати і відвозити сміття. Шануймо один одного – ми такої уваги варті!
Степан ШЕГДА.
На фото Володимира Приходька і Сергія Цюриця: липневі іменинники – автор матеріалу, відповідальний секретар Волинської обласної організації НСЖУ Степан Шегда та влас. кор. «Голосу України» Микола Якименко; вказівник маршрутів.