Перші
секретарі Волинського обкому компартії, якби дізналися про те, що на
спорудженому для «керівної і спрямовуючої» Будинку політосвіти в м. Луцьку вже
не перший рік висить меморіальна таблиця на честь православного митрополита Іларіона
(Івана Огієнка), то в домовинах перекинулися б…
Факультет історії, політології та національної
безпеки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
після провалу серпневого (1991 р.) путчу ГКЧП і заборони КПСС отримав у своє
розпорядження колишній Будинок політосвіти. В часи СССР ціла армія ідеологічних
працівників компартії зводила в ньому справді осине гніздо пропаганди, а
особливо полюбляли послідовники марксизму-ленінізму проводити тут різноманітні
заходи атеїстичного спрямування.
І треба ж відбутися такій метаморфозі, що саме на луцькому
будинку по вул. Шопена, 24 ще в 2012 р. група ентузіастів виготовила та
встановила барельєф із зображенням Іларіона
(Івана Огієнка), колишнього єпископа
Української автокефальної православної церкви в сусідньому м. Холмі нині
Люблінського воєводства РП, а з 1947 р. – у Канаді, де він був на чолі Української
Греко-Православної Церкви (після возз’єднання з іншими православними церквами
за кордоном став митрополитом з центром єпархії в м. Вінніпег).
Щоправда, Іван
Огієнко, який у період Української революції був активним урядовцем УНР, а
потім жив і працював в умовах Другої речі посполитої, на Волині бував рідко. На
відміну від свого духовного покровителя митрополита
Полікарпа (Петра Сікорського),
який під час гітлерівської окупації в м. Луцьку був правлячим єпископом Луцької
єпархії в сані архієпископа Луцького і Ковельського УАПЦ. З 24 грудня 1941 р. і
аж до окупації Волині «другими совєтами» митрополит
Діонісій призначає владику Полікарпа
«тимчасовим адміністратором Православної Автокефальної Церкви на звільнених
землях України», а на соборі УАПЦ, який відбувся 9-10 лютого 1942 р. у м.
Пінську, митрополит Полікарп стає
повноцінним її главою (адміністратором).
До речі, саме митрополит
Полікарп рукоположив в єпископи і ще одного відомого в нашому краї
священнослужителя – Первоієрарха УАПЦ в діаспорі, Святішого Патріарха Київський
і всієї Руси-України Мстисла́ва (Степана Скрипника), який не лише був
племінником Симона Петлюри, але й у
часи гітлерівської окупації 1 вересня 1941 р. на засіданні Української ради
довір’я на Волині (ця організація, до речі, видавала й україномовну газету «Волинь»)
створив із іншими українськими націоналістами (насамперед, Уласом Самчуком) «Тимчасову Адміністрацію Української
Православної Церкви», яку очолив архієпископ
Полікарп. У квітні 1942 р. він опстригся в ченці, а з 14 травня 1942 р. Степан Скрипник хіротонізований на
єпископа Переяславського Української православної церкви як Мстислав.
Відтак, існування меморіальної таблиці на колишньому
Будинку політосвіти – доволі символічне. Бо вона встановлена на честь
визначного церковного діяча там, де колись намагалися боротися з релігією…
Світлана
КОМА.
На
фото автора: меморіальна таблиця та погруддя митрополита Іларіона в наш час.