Мітинг без… «руки Москви»

Безупинне зростання цін на усі товари та послуги, неймовірне подорожчання тарифів призвели до поголовного зубожіння переважної більшості українців. Та діюча влада і далі не вживає достатніх заходів, аби поліпшити економічну ситуацію в країні, де купівельна спроможність понад 90 відсотків людей дійшла до нульової відмітки. 

Саме це стимулювало профспілки стати на захист знедолених верств населення. Першою протестною «ластівкою» став 9 жовтня ц. р. мирний мітинг під егідою Волинської обласної федерації профспілок  біля стін владної будівлі, що на Київському майдані, 9. 

Не менше тисячі спілчан із плакатами і прапорами та небайдужих громадян прийшли сюди, аби висловити своє невдоволення політикою, яку проводить центральна влада.

Голова обласної об’єднаної профспілки працівників шляхових господарств Леонід Тимощук оголосив про початок мітингу. Над майданом лине мелодія профспілкового гімну. Слово бере голова Волинської обласної федерації профспілок Іванна Дубинка-Філозоф.

 – 20 вересня відбулося засідання президії ФПУ з огляду на дії Кабінету Міністрів України, пов’язані із формуванням проекту Держбюджету України на 2019 рік, а також підвищенням ціни на газ та електроенергію для населення, – інформує присутніх Іванна Анатоліївна. – ФПУ вирішила у жовтні провести акції протесту. Сьогодні  попереджувальні акції одночасно у всіх регіонах України, а 17 жовтня відбудеться Всеукраїнська акція протесту у м. Києві у вигляді мирної ходи до КМУ (саме в середу проводиться засідання уряду), а також до Верховної Ради України.

Які ж загальні вимоги висуває ФПУ? 

Перша – це державні соціальні стандарти, які запропоновані урядом у проекті Держбюджету на 2019 рік.

– Ви знаєте, – продовжує оратор, – що мінімальна зарплата пропонується Урядом на рівні 4173 грн., а прожитковий мінімум взагалі сміхотворний – 1921 грн. Чому наголошую на прожитковому мінімумі? Бо саме із нього формується 1 розряд. За розрахунками профспілкової сторони на базі вітчизняних законодавчих і нормативних актів, а також міжнародних конвенцій ратифікованих Україною, мінімальна зарплата повинна бути на рівні 7700 грн., прожитковий мінімум – 5200 грн. з врахуванням сімейної складової. Тому, що в сім’ї, де працюють батько й мати, є діти, яких треба нагодувати, одягнути, вчити, забезпечувати їм достатній життєвий рівень.

Профспілки і роботодавці не задоволені підходами організаційного характеру у формуванні проекту бюджету. Ніхто не проводив жодних переговорів чи кконсультацій ні з профспілковою стороною, ні з стороною роботодавців. Саме тому роботодавці вирішили припинити своє членство у національній тристоронній соціально-економічній Раді, яка діє при Президентові України, оскільки вони вважають, що ніякого соціального діалогу нема. Є просто його імітація. 

– Друга вимога – припинити намагання підвищувати ціни на газ та електроенергію для населення. Уряд посилається на вимоги МВФ. За нашою інформацією, – каже голова федерації, – прямої такої вимоги немає. Міжнародний валютний фонд ставить питання щодо збалансування державного бюджету. На жаль, урядовці його регулюють за рахунок людини праці. Ще в 2016 році, коли ми проводили акції,  була сформована чотиристороння комісія з представників уряду, профспілок, роботодавців та експертів, яка мала з’ясувати і встановити реальну ціну (собівартість) українського газу і української електроенергії. Очолює її Перший віце-прем’єр-міністр Степан  Кубів. Але за два роки комісія спромоглася лише раз зібратися і провести організаційне засідання. 

У Тернополі нещодавно відбулося засідання Асоціації міст України, під час якого Прем’єр-міністр сказав, що органи місцевого самоврядування мають всі можливості, ресурси, і це їхня проблема – забезпечити людей зарплатою. Натомість, представники місцевих органів самоврядування кажуть, що Кабмін дав обов’язки, а не надав необхідної кількості фінансових повноважень, щоб забезпечити виплату зарплати. В результаті крайніми вийшли прості наймані працівники.

Тривалий період економіка країни трималась на експорті продукції хімії, машинобудування, металургії та сільського господарства (приблизно 80 %), проте темпи зростання експорту сповільнились, а сальдо зовнішньої торгівлі залишається від’ємним – купуємо більше, ніж продаємо.

Собівартість вітчизняної продукції залежить від багатьох факторів, але визначальним залишається ціна на енергоносії, які за останні 5 років зросли в рази: електроенергія на 230%, природний газ – на 640 %… Офіційна середня зарплата волинян станом на 1 липня 2018 р. зросла до 6962 грн, але суттєво знизилася в доларовому еквіваленті – з 400$ в 2013 р. до 264$ в 2018 р.

Частка ж українських зарплат у собівартості продукції становить лише 10%, при 30-50% – у розвинутих країнах. Але витрати на житлово-комунальні послуги українців становлять понад 40%, а в розвинутих країнах (і навіть у колишніх пострадянських країнах!) – до 10%.

– На мою думку, корінь проблем у тому, що енергоносії передані у руки приватних власників. Стаття 13 Конституції України чітко вказує: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси… є об’єктами права власності українського народу». «Права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки». Хто ж тоді передав у власність приватним олігархічним монополіям український газ, енергоносії та чи розвиватиметься в таких умовах національна економіка, зростатиме благополуччя українців? – ставить риторичне запитання Іванна Анатоліївна, відповісти на яке може лише влада, яка міцно подружилася з олігархами і разом править бал у державі.

Промовці на мітингу, у тому числі голова профкому шахти №10 «Нововолинська» Роман Юзефович та голова обкому профспілки працівників освіти та науки Василь Грановський, перший заступник голови облради Олександр Пирожик (який готовий підписати будь-які відозви до владної верхівки) озвучили і ряд інших проблем.

– Коли я почув про акцію протесту, то не роздумував жодної хвилини, – сказав житель Кременця Рожищенського р-ну Микола Кулаков. – Справа не в грошах. Я на пенсії, маю господарку, але як виживатимуть мої діти та онуки?! За них найбільше клопочуся. Будемо мовчати, то і далі нас поганятимуть, як колись колгоспних коней. Це ж знущання над людьми, щоб привести їх до такої бідноти…

Учасники мітингу одноголосно прийняли резолюцію, у якій поставили чіткі вимоги перед нинішньою владою щодо виходу з кризової ситуації. Щоправда, першим особам обох гілок влади Волині її не вручали: голова облради Ігор Палиця знову перебуває за межами області, а голова облдержадміністрації Олександр Савченко 9 жовтня відбув у заздалегідь заплановане службове відрядження в столицю.

Отже, волинські профспілки показали, як треба захищатися, як це роблять жителі у цивілізованих розвинутих країнах Європи та світу. «Руки Москви» на мітингу я не побачив, хоча, думаю, подібні звинувачення обов’язково прозвучать.