Неоголошена війна на Сході України триває вже більше чотирьох років. Багато молодих українців пішли захищати Батьківщину. Як змінився світогляд, наскільки важлива чоловіча дружба та як залишатися людиною в умовах війни, я запитала в одного з учасників Антитерористичної операції (віднедавна – ОСС), військовослужбовця Віктора, але який попросив не озвучувати свого прізвища з міркувань безпеки.
– Розкажи щось про себе: чим займався до початку «Революції гідності» та війни на Донбасі?
– У дитинстві моїм хобі було авіамоделювання та радіотехніка. Після школи пішов у профтехучилище, закінчивши його за спеціальністю «Радіомонтажник». Потім вступив до лав Збройних Сил України. Після 10-річної служби звільнився в запас. У 2006 р. пішов працювати в системи безпеки. А після 5-ти річної роботи у фірмі працював приватним підприємцем у сфері систем безпеки та телекомунікацій. Так тривало до початку «Революції гідності».
– Ти був мобілізований чи пішов добровольцем у зону АТО?
– На початку анексії росіянами українського Криму був мобілізований в лави Збройних Сил України з подальшим проходженням служби в зоні Антитерористичної операції.І, незважаючи на важку політичну ситуацію в державі, залишився на контрактну службу в лавах Збройних Сил України для підтримання цілесності та недоторканості України, для запобігання втручання зовнішнього агресора.
– Як проходили твої звичайні дні в зоні бойових дій?
– Там нема однакових днів. Іноді я зовсім не лягав спати. Відпочинок проходив не більше 2-3 годин в перервах між масивними, потужними обстрілами ворога. Навчання було в процесі між пересуваннями. На перших порах не було засобів захисту, але усі йшли виконувати свій обов’язок . Не зважаючи на відсутність індивідуальних засобів захисту, ми йшли в бій, буквально відбиваючи, відгризаючи кожен клаптик нашої землі.
– Доводилося надавати першу медичну допомогу?
– Так, врятувавши життя свого побратима.
– Війна – тяжка справа. Були якісь позитивні моменти?
– Брати наші менші – звичайні собачки і навіть кішки – змалечку виростали в нашій бойовій техніці, разом з нами несли бойову службу, попереджуючи нас про ворожі обстріли. Щодо себе особисто. Навіть день народження довелося відсвяткувати під залпами ворожої артилерії. З часом зустрів однокласника в зоні АТО, який на той момент був волонтером. Підставляв своє плече, ризикуючи своїм життя доставляючи нам речі першої необхідності. Певно, найприємнішим моментом було те, що я не залишався один. Зігрівали душу, надихали на продовження боротьби листи та малюнки дітей. Вони були нашими своєрідними оберегами… Коли, повертаючись додому, їдемо та жартуємо, бо знаємо: якщо не жартувати, то можна з розуму зійти. Усі хлопці на фронті веселі.
– Що піднімає бойовий дух?
– Нам не потрібно його піднімати, адже саме слово ВОЛЯ дає прагнення іти далі. Якщо ми хочемо щось змінити, в першу чергу треба почати з самого себе.
– Коли це все закінчиться, на твою думку?
– Тоді, коли у кожного буде волевиявлення.
– Які відчуття, коли ти йдеш уперше в бій?
– Це – кордон боротьби зі страхом. Авжеж, було страшно, адже ми не знали, куди ідемо, на скільки часу ми йдемо і чи взагалі повернемося назад… Не зважаючи на це, ми знаходили сили і долали всі негаразди.
– Як ти думаєш, що потрібно сказати людині, яка не розуміє, що відбувається на Сході, як таких людей «включити»?
– Захист держави – обов’язок кожної людини. Це коли стосується кожного громадянина. А ще не забуваймо Тараса Шевченка:
«Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!».
– Щось змінилось у твоєму світогляді за період до АТО і тепер?
– Змінилося. Байдужість – убиває.
– Як потрібно виховувати сучасну молодь?
– Виховувати молодь – це відповідь, яка знаходиться на сторінках підручників з історії, яка викладена в творах та віршах відомих поетів. Відповідь, яка згодом буде написана на цих же самих сторінках у підручниках з новітньої історії України: про теперішню боротьбу, про нелегкий шлях до справжньої незалежності та самостійності. Тому виховувати молодь потрібно з патріотизмом, з почуттям людської гідності.
Анастасія ВОЛКОВА.
На фото Романа УСТИМЧУКА: позиції українського війська на Донбасі.