Cьогодні,
16 лютого, виповнилося
75-років
від дня народження
Олександра
Валенти.
Полотна
митця стали окрасою музейних колекцій
та приватних зібрань у Польщі, Німеччині,
Ізраїлі. Олександр Валента трагічно
загинув у своїй художній майстерні від
рук невідомих убивць.
«Художник
з підвалу» – так символічно називали
і називають талановитого митця, роботи
якого були як своєрідне вікно у інший
вимір, як простір, витворений багатою
уявою цієї самотньої, можливо грішної
та недосконалої, однак незвичайної
людини з натурою поета.
Мистецтвознавець
Зоя Навроцька зауважила, що якби Луцьк
не мав такого художника як Олександр
Валента, то його варто було б вигадати,
як легенду. Але він не просто був, а жив,
боровся із собою, навколишнім світом,
писав полотна, які нині внесено до
каталогу ЮНЕСКО.
Першим
серйозним творчим успіхом О. Валенти
стала його участь у Республіканській
виставці молодих митців (Київ 1966). На
ту пору добрих оселедців знайти було
годі – повсюди панував його величність
– дефіцит. Але для художника знайомі
таки дістали чотирьох натурників.
Картина вдалась. Вона приваблювала
якимсь внутрішнім сяйвом-теплом і
навіювала приємні думки. Тому й не дивно,
що твір відразу потрапив на виставку
молодих художників. Полотно «Риби»
представлене там, було видруковане як
кольорова поштівка і великим накладом
розійшлося по країні, пропагуючи Волинь
та волинське мистецтво. Цей факт на той
час був майже офіційним визнанням. Він
додав молодому авторові впевненості й
віри в майбутнє.
Нова
стилістична мода, так званий «декоративний
цикл», започаткований художником на
рубежі ще 70-80-х років, здобула особливої
стилістичної виразності. Мерехтіння
напівтонів олійної фарби змінила
повнозвучність локальних кольорів. Як
у давнину іконописці, художник компонує
поверхню площинно та декоративно. Весь
простір, кожен об’єкт вибудовує не
дрібними, експресивними мазками, а
мальовничими фрагментами вишневого
цвіту, горошинами ягід, яблук, парашутиками
кульбаб, травинок, кожна з яких – окремий
світ, окрема нота неповторно-індивідуального
звучання. Виразна і монументальна
композиція позбавлена статики. Все в
ній створює вражаючий ефект динамічної
пульсації та руху «Чотири пори року»,
«Калина», «Писанки», «Червень» – твори,
яким важко віднайти аналоги. Як давня
українська ікона – символічне вікно
піднебесся, так і ці роботи – своєрідне
вікно у інший вимір, простір витворений
багатою уявою цієї самотньої, можливо,
грішної та недосконалої, однак незвичайної
людини з натурою поета.
Наш кор.