Залізна Троянда
Вступ
Чому “залізна” і чому
“троянда”?
І “символ революції” чому?
Й до чого тут маленька кузня в Андах,
в краю цивілізації Чиму?
Яким копилом в землі найглухіші
занесло з України коваля?
“Отямивсь, – каже, – берег моря вздрівши
і цвіт кущів побачивши здаля…”
А потім – пелюсток тяжке кування…
Заради чого – ось питання ще!
Чиє Максим виконував завдання?
Це таємниця, що найбільш пече!
Яновського про неї запитати?
Південний Хрест, зоря Альдебаран…
З космічними найменнями цитати
у “Вершниках” – не жатий досі
лан…
Який в них сенс? А сенс повинен бути!
І більший, ніж масонства вірний знак
(Троянда й Хрест – відомі атрибути),
До ордену це все причетне як?
1. CampodelCielo*
Зневаживши язичницькі святині,
конкістадори по залізо йшли
до каменів, яких у тій долині
було достатньо. Знічені орли
терпіли мовчки ворога поталу
і те, що кузні чужоземців тих
кували зброю з чистого металу,
не вірячи, що він із висоти.
Мечі, однак, ламались і кришились
(Метеорит далеко не булат!
Не зробиш з нього навіть цвях чи шило.
Того не відав блідолиций “брат”).
А ще на глум звели конкістадори
той факт, що камінь, впавши із небес
і знявши хвилю у великім морі,
зчинив потоп, коли в пучині щез.
Чи то прибульцем з далей неосяжних
був руйнівник той, чи дитям Землі,
хоча й не рідним. Та вожді поважні
даремно душі ублажали злі
розмовами про неминучу помсту
Залізної Троянди. Бо ж вона
із Місяцем Землі складала почет,
аж поки не настала мить одна…
Розпавшись на дрібні осколки й брили,
розбурхала Троянда води й твердь…
…Конкістадори лиш пили та їли
і сіяли навколо себе смерть.
2. Австралійська “пелюстка”
“Артем казав, а я лише кивав…”
“Старого негра” влучний аналог
явив собою мандрівний коваль,
хоча, здавалось, не тюхтій, не лох…
… Над ними в небі був Південний Хрест.
Ловились біля Брисбена в’юни.
Світилась річка… А за сотню верств…
Про “метеор” не відали вони…
“Донецько-криворізький” президент
білизну прав як справжній пролетар
й між ділом, раптом вибравши момент,
хапав рибину спритно за хвоста…
І говорив. Натхненно й просто так…
І, слухаючи мову ту, коваль
не раз додому подумки вертав
й на північ задивлявсь, у синю даль…
І не збагнув чарівник молотка,
що уподобивсь брисбенським в’юнам,
яких Артем немало вже спіткав,
бо толк у ловах непогано знав…
3. Зореліт?
Якби була це лиш метафора,
типова для буремних літ,
у небо пальцем я потрапив би,
а так – шукаю зореліт!…
Його Залізною Трояндою
Яновський Юрій охрестив…
То де ж це сталося? Над Андами?
Чи десь в Австралії? Хрести
завважував Максим у темряві
в південнім небі там і там…
А в Україну ніс з Артемом він
війну – палацам, мир – хатам…
4. Вірус революцій
Гренада, Куба і Венесуела…
Ще Чилі, Нікарагуа, Перу…
Немов на хворім дереві омели
сидять кущами “лівих” заворух…
Кетсалькоатль і він же – Віра Коча
комуністичних носієм ідей
чи гуманістом просто був? Я хочу
в цім розібратись. Перший поштовх де?
Це вказано у “Вершниках”: пустеля
в Америці Південній. Перевір!
“Адресу” взято явно не зі стелі –
це поле революцій з давніх пір.
Але до чого Квітка тут Залізна?
І Україна боком тут яким?
Й Австралія? Невже по землях різних
розсіявсь астероїд-пілігрим?
Скалки якимось незбагненним чином
помножують інфекцію повстань…
В суцвітті війн і бунтів – Україна
й Артем чи ще якийсь там головань…
5. Українська “пелюсточка”
…Мені щастить на знахідки, бо часом
дивлюсь під ноги, хоч би де я був.
І от скажіть, яким це вихилясом
осколочок завбільшки із губу
Залізної Троянди опинився
у Надірпінні? Чи метеорит?
Цілком можливо. Хоч вважаю ницим
комусь і щось доводити. Санскрит
задовго до Яновського повідав
про мандри піднебесних “колісниць”.
Що дивного, якщо один з болідів
поблизу Ірпеня прибився ниць?
В Австралії й Америці Південній
одного складу знайдено скалки.
А чим ми гірші? Гнаних і нужденних
у нас не менш, хоч, звісно, є й панки.
…Максим загинув від шаблюк махновців.
Не втік від злої долі і Артем…
А справа їхня? Чи сконала зовсім?
Чи ще висить над нами тягарем?
6. Бессарабський коваль
Спроможність купівельну оцінила
вона мою чи, може, інше щось?
Мовляв, ідіть! Все ‘дно не буде діла!..
Нехай неголосно, а сваримось…
А я згадав про ті троянди саме,
що дід Максим для продажу кує.
Ціною поцікавивсь. Літня дама
твердить, утім, образливе своє…
Чому ти, бабце, думаєш, що тільки
“новий вкраїнець”, дутий, мов
пузир,
купити здатен, наче глек чи шпильку,
твою “залізку”, що чарує зір?
А, може, я наважусь – хто засудить? –
троянду цю придбати не за гріш
й не через форс пихатого зануди?
Але… Мовчу… Підходить нувориш…
А я іду від продавщиці-бабки,
для роздумів, утім, зібравши харч.
Коваль живе в районі Бессарабки.
В троянди є шипи… Ти їй пробач!..
А ще пробач нужденну цю убогість
у поєднанні з виявом краси…
І все ж, ти ще не варвар, слава Богу,
і за Троянду лепту віддаси…
Микола Цивірко,
31
березня 2019 року, м. Київ.
———————————————
* Місцевість в Південній Америці, куди кілька тисяч років
тому впав залізно-кам’яний астероїд. Масштаби і характер розкидання
його уламків свідчать про те, що астероїд був ще одним супутником Землі, поки з
якихось причин не розвалився. Його частини падали на Землю, можливо, не один
раз у різних місцях. Але в Campo-del-Cielo сконцентровано
найбільше уламків цього космічного тіла, яке автор з поваги до Юрія Яновського
дозволив собі назвати Залізною Трояндою.