«Тепер можна було радіти, що так легко вирвалися з більшовицького «раю», але, сказати по правді, чогось не раділося. Ще не вляглася тривога від «перескоку» Збруча, а наш благодійник замість того, щоб обігріти прибульців, дивився на нас із такою підозрою, що мені вже майнула думка, чи не гукне він якихось людоловів, що повертають до «раю» утеклих?.. Тут, у вільному світі, чомусь на нас дивилися з-під лоба, як на докучливих старців, і не раз зачиняли двері перед нашим носом… Люди там були не такі, як у нас, – вони хоч розмовляли нашою мовою, та не було в них тої доброти і милосердя, що в наших».
Василь ШКЛЯР,«Чорний ворон», 2009 р.
На фото журналу «Караван»: кадр із екранізації повісті «Чорний ворон».