Хто створює проблеми для «Перлини Турії»

У цьому господарстві ми побували минулоріч. Тут якраз готували до здачі новий об’єкт – надсучасний фермерський комплекс, збудований за європейськими технологіями та при сприянні держави. Про цю неординарну подію у житті селян «Волинська газета» розповіла на своїх сторінках від 29 листопада минулого року.

Нам цікаво було дізнатися, як зарекомендували себе нові технології, що це дало господарству, які його плани на найближчу перспективу. Володимира Арсентійовича застали у «штабному» приміщенні господарства. Керівник явно був чимось пригніченим. Його стомлений погляд свідчив про переживання, що могли породити непередбачені проблеми. Виявилося, що ми недалекі від істини. І справді проблема, можна сказати, народилася на голому місці, там, де бути її не мало б. 

Чим же так переймався досвідчений хазяїн одного з кращих господарств на теренах не тільки Волині, а, можливо, й України. Суть справи проста, як двері, але чи вдасться розрубати «Гордіїв вузол», сказати важко. Господарство взяло мільйонні кредити, аби закупити в Німеччині 165 і в Польщі 99 нетелів гольштинської породи. Саме з неї і формують тут високопородне стадо. Таку ж породу культивують Чехія і Данія. Коли гроші за худобу переказали, санітарні служби раптом наклали вето на завіз худоби. Своє рішення пояснили тим, що в Німеччині зафіксовано спалах досі невідомої хвороби блутанг, збудником якої є якась муха.

– Ми вже й гроші перерахували до Німеччини на купівлю поголів’я гольштинів, – інформує нас  Володимир Яренчук, – а державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів забороняє нам їх ввозити в Україну.

І демонструє відповідь від останньої від 17 травня 2019 р. за №14,2-6/7855, де є такі слова: «Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів розглянула Ваш лист від 18.04.2019 №106 щодо ввезення в Україну з Німеччини великої рогатої худоби та повідомляє, що у зв’язку з реєстрацією на території Німеччини випадків захворювання на блутанг (катаральна лихоманка овець), рішенням Головного державного ветеринарного інспектора України від 14.12.2018 №602-113-18/19586 заборонено ввезення з Німеччини в Україну сприятливих до вірусу блутангу тварин та генетичного матеріалу від них. Директор департаменту безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Б. І. Кобаль».

Нікого не цікавить, яких збитків це завдасть господарству, адже проплачені кошти, а це мільйони гривень, просто так не повернеш, держава за перерахунок бере великі відсотки. Знову ж, розірвати контракт із зарубіжним постачальником не так просто. Головне ж, втрачаємо час.

– Німці це категорично заперечують і я їм вірю, – з серцем мовить Володимир Яренчук. – Українські спеціалісти твердо відстоюють свою позицію, мов фронтові редути. Коли візьме верх наша сторона, втрати понесемо значні. Навіть якщо німці і повернуть кошти, то певний відсоток відрахують. Ми також вже сплатили чималий податок. То кому ж вигідна отака позиційна війна? Я відразу попередив, що ні на які «подячні» ніхто хай не розраховує. Гроші треба заробляти чесним трудом і шляхом. 

Палки у колеса «Перлині Турії» почали невідомо хто і з якої причини ставити значно раніше – на стадії спорудження комплексу на 600 корів у с. Задиби. Тривалий час затягували з дозволом на добудову. На це, що витримані всі санітарні норми, ніхто не зважав. Добре, що Володимир Арсентійович не з боязкого десятка. Він доводив свою правоту скрізь перед будь-ким. І відстояв право на життя комплексу. Та ось нова заковика. Враження таке, що комусь вигідно, аби підкосити економічну міць тих, хто хоче твердо стати на власні ноги. Подібними методами до банкрутства довести легко. Бізнес в агропромисловому комплексі віддачу дає не відразу. Це довготривалий процес, але шлях перспективний.

– Ми постійно контактуємо з керівником колодяжненського господарства Ковельського району Іваном Смітюхом, котрий, до слова, того дня побував у Сельці, поспілкувався з Володимиром Яренчуком та запросив журналістів «Волинської газети» відвідати його господарство. – Він також надає прерогативу коровам гольштинської породи, які дояться 305 днів на рік. Нині середній надій від корови-первістки становить у господарстві 31, 4 літра. Після другого отелу продуктивність підвищується на 20 відсотків. Цієї тези дотримується і доктор наук Східноєвропейського університету ім. Лесі Українки Петро Бойко.

На належному рівні знаходиться й питання кормової бази. У господарстві заготовлено 5 тисяч тонн жита на сінаж, посіви якого розкинулися на 250 гектарах, 1,5 тис т люцерни. Кукурудза дозріває на силос. Усе це зберігатиметься в новому складі, що споруджується в Задибах. Добрі види на врожай показують пшениця, жито, ячмінь, третикале. Так що голодною худоба не буде. Збалансованість раціону ретельно перевіряє головний зоотехнік господарства Алла Штандер. Абсолютно точно, це дружина Василя Штандера.

Оскільки Володимир Яренчук очікував на приїзд гостей з Колодяжного, оглядати господарство довелося з його керуючим Василем Штандером. Комплекс у Задибах і справді вражає у всіх відношеннях. Тут не побачиш звичної для колишніх колгоспних ферм багнюки упереміш із гноєм. Будівлі захоплюють погляд не лише своїми розмірами, а й довершеною якістю рівних поверхонь, чого, на превеликий жаль, не вистачає багатьом будинкам, зведеним у радянський період. Тутешній комплекс обслуговує чверть працівників з Білашова та Задиб. Серед них підгортачі кормів, доярки, телятниці, завфермою, обліковець. Середньомісячна зарплата становить 9 тис грн. Для сільської місцевості це досить значимо.

Про здоров’я поголів’я, яке утримується на комплексі, дбають головний ветеринарний лікар Олександр Кашуба та його колега, лікар Ярослав Адамчук, які, за твердженням Василя Петровича,  після Рожищенського зооветеринарного коледжу, мають міцну базу знань, що їх щоденно закріплюють на практиці. За якістю молочної продукції стежить лаборант-обліковець Тетяна Василюк, яку ми застали на робочому місці. Що молоко і справді має відмінний смак, ми переконалися особисто, споживши кожен кружку цього цілющого та корисного напою. Продукцію якраз забирав з охолоджувальних чанів молоковоз відомого в Україні виробника молочної продукції під торговою маркою «КОМО». Така операція один раз на день відбувається щоденно. На переробку відправляють18 тонн молока. Для працівників господарства відпускають його за ціною 11 грн за літру.

Контроль за всіма виробничими процесами взяв на себе комп’ютер. Він добре знає, скільки корів пройшли карусель (саме такий європейський прогресивний метод доїння запроваджено у «Перлині Турії»), скільки продукції отримано. Цей хитрий апарат тримає у своїй пам’яті і дату осіменіння кожної корови. Температурний режим також у його компетенції. Коли температура піднімається вище 16, продуктивність дійного стада падає.

«В господарській діяльності ми робимо головний акцент на молочному тваринництві, – вкотре згадуються слова керівника господарства Володимира Яренчука. – Маємо дві ферми для утримання поголів’я ВРХ молочного і м’ясного напрямків, одну свиноферму, машинно-тракторний парк, автопарк. Комплекс обладнаний німецькою доїльною установкою фірми «Вестфалія» ялилинка2*10 та використовує  безприв’язне обладнанням для утримання корів». 

Та, схоже, що це тільки початки великих планів цього дивовижного господаря. Принаймні так міркується, коли бачиш грандіозне будівництво побіля першої черги фермерського комплексу у Задибах. 

Ми йшли територією і дивувалися масштабам. Нове будівництво корівника на 280 голів, галереї, молочного блоку та лагуни, розпочате 22 червня минулого року, іде до завершення. Його технічний нагляд здійснює підприємець Анатолій Колотюк, авторський – ТзОВ «Дебют» (Ігор Горностаєв), що розробляло проектну документацію, а безпосередньо спорудженням займається виконроб В’ячеслав Біндюк зі своєю дружною командою у кількості 25 чоловік. Коли фронт робіт зростає, на підмогу кличуть підсобників. Ми обходили приміщення за приміщенням, дізнаючись все більше інформації про будівельників, їхні спеціальності, режим роботи, харчування, зарплатню, якість корівників: «Довжина цієї стіни 185 метрів, – наголосив наш провожатий, – максимальне відхилення нерівності не більше сантиметра. Раніше про рівну поверхню у таких будовах ніхто й не помишляв».

Найважче, виявляється, було скласти креслення того чи іншого об’єкту, адже, хоч керівництво «Перлини Турії» і використовувало досвід практично усіх найрозвинутіших країн Європи, проектних креслень не було, їх доводилося робити самим. До речі, усі будівлі збудовані на совість, мають чимало маленьких і великих секретів, а часто і ноу-хау, можуть позмагатися з найсучаснішими спорудами такого типу в Україні та європейських країнах.

Ось тут ми використали ефект високої стелі та відкритої сітчастої стіни: взимку – не холодно, влітку – не гаряче, що дуже важливо для дійного стада, – вводить у тонкощі конструкції керуючий Василь Штандер. – Використовуємо різні підходи до підстилки, збирання гною.

Угіддя господарства знаходяться з обох берегів красуні Турії. Переїжджаючи її мостом, помітили, що вода вийшла з берегів і заповнила всі низини. У наймальовничішій  затоці купалися діти. Керуючий господарством, помітивши наші захоплення та цікавість від побаченого, з гордістю мовив: «Красиво… Коли Турія розіллється, не на кожне поле заїдеш. Саме така пора…»

Втім господарники вважають, що ця повідь Турії посівам не шкодить, навпаки, сприятиме врожайності культур. 

Керівник господарства Володимир Яренчук у розмові з нами зазначив: «Цьогорічні погодні умови дуже сприятливі для врожаю фактично усіх культур». Принаймні, вже на цю пору господарство майже забезпечило себе сінажем, використавши для цього такі культури як жито та пшеницю. Є всі передумови сподіватися, що й із силосом буде все гаразд. Звісно, раціон молочного стада потребує різних добавок, але основа вже є.

Потрібно сказати, що створене у 2007 році фермерське господарство «Перлина Турії», має статус насіннєвого, якому надане право на виробництво та реалізацію базового (елітного) та сертифікованого (репродукційного) насіння зернових культур, а також статус племзаводів з вирощування корів української чорно-рябої молочної породи та волинської м’ясної породи. Як мовлять господарники, приділяють увагу і рослинництву, й тваринництву, та найбільше зусиль вкладають у розвиток молочного поголів’я корів. Для цього й закуповують у Польщі, Німеччині та інших країнах нетелів породи гольштини. Саме з ними плекають велику перспективу на майбутнє, бо вважають найбільш продуктивною і тому підтвердження рекордна кількість надоїв, що їх отримують на фермах Володимира Яренчука, про що мовилося вище.

Господар хоче довести  поголів’я молочного стада до 1200 голів, та на заваді, як не дивно, стали українські чиновники. 

– Наше підприємство хоч і молоде, та вже має високий потенціал і перспективи, – розважливо каже Володимир Яренчук. – Щоб іти в ногу з часом, ми активно співпрацюємо з провідними вченими Німеччини, професорським складом Волинського інституту агропромислового виробництва НААН, та, як бачите, розвитку може завадити одним розчерком пера котрийсь чиновник. 

Зараз у складі підприємства – два відділи, які розміщені на території Селецької сільської ради в с. Селець та Задиби. Організаційнап структура складається, з виробничих підрозділів, ферм, тракторної бригади, де є вся необхідна вітчизняна та імпортна техніка. 

З великою повагою про братів Яренчуків – Володимира і Юрія, які заснували це господарство, говорив і голова Турійської райдержадміністрації Орест Василишин: «Це справжні господарі, відповідальні і і по-доброму амбітні, знають ціну праці, люблять людей, дбають про цей край».

У цьому також переконалися. Ось хоч би й такий штрих. Дирекція «Перлина Турії» вітає усіх іменинників червня – Вадима Євтушка, Сергія Назаревича, Олександра  Гайдика, Аліну  Стичук, Василя  Яльницького, Лідію  Попрійчук, Володимира  Сорочука, Тетяну Бешту, Сергія  Сухацького, Галину Бобрик, Василя Мороза, Юрія  Самчика, Олександра  Самчика, Василя Кожарка, Петра  Гнатюка. Здається, дрібниця, а приємно.  Нікого не забули, хоч яку б незначну посаду займали «перлинотуріївці». Усіма тут дорожать, бо ж люди праці – найбільше багатство будь-якого господарства. Про них дбають, за їхні сім’ї вболівають. А ще дорожать своїми пайовиками, намагаються підтримати кожну сільську родину. Тому то «Перлина Турії» має всі шанси стати молочною Перлиною України.