Автор легендарної «Чорної ради» жив у м. Луцьку в готелі, де «за других совєтів» були автостанція, магазин «1000 дрібниць», а зараз – приватний офіс.
Він народився 26 липня (7 серпня) 1819 р. у містечку Вороніж Глухівського повіту Чернігівської губернії (зараз це територія Сумщини), а помер 2 лютого (14 лютого) 1897 р. на хуторі Мотронівка Борзнянського р-ну Чернігівщини. Якби за все своє життя Пантелеймон Олександрович не створив більше жодного твору, крім епохального роману «Чорна рада», він усе одно увійшов би до когорти основоположників відродження українства як народу і нації.
Бо «Чорна рада», котру за часів СССР тримали в спецхранах і навіть студентам вишів видавали лише в читальних залах і за спецдозволами, ще в 1857 р. однозначно показала: союз із Москвою для українських гетьманів неодмінно завершується капітуляціє перед Кремлем.

Хоча події, що відбулися після Переяславської угоди 1654 р. і які показують боротьбу за гетьманування після смерті Богдана Хмельницького, і мають тонку інтимну лінію, вони – про державність і крах державності…
Життя та творчий шлях Пантелеймона Куліша, який походив з українського старшинсько-козацького роду, в умовах царської російської імперії були непростими. Звичайно, лиха доля кріпацтва, як його майбутнього товариша, соратника та однодумця Тараса Шевченка, уродженця Сіверщини оминула. Але саме відсутність дворянського походження завадила вступити в університет. І хоча з кінця 1830-их він і був слухачем лекцій у Київському університеті Святого Володимира, де навіть заприятелював із професором Михайлом Максимовичем, все це не дало жодного позитивного результату… В 1841 р. йому відмовили остаточно і безповоротно.

Проте, як тепер, так і колись, питання протекції (нині вживають інше модне слово – «лобіювання») ніхто не відміняв. Тому письменник-початківець саме завдяки протекції попечителя шкіл Київської губернії, голови Археографічної комісії Михайла Юзефовича і сприяння його друзів у м. Житомирі на рівні Волинської губернії таки отримати посаду викладача в Луцькому дворянському училищі, головною цінністю якого була конфіскована за розпорядженням генерал-губернатора Дмітрія Бібикова бібліотека волинських магнатів із масою рідкісних та цінних видань.
«У бібліотеці знаходилось повне зібрання романів Вальтера Скотта в оригіналі. Всього луцька книгозбірня нараховувала 1500 томів», – внесли цікавий штрих колеги з порталу «Хроніки Любарта».
Зараз немає остаточних документальних джерел, де саме в 1840 р. у нинішньому обласному центрі Волині проживав Пателеймон Куліш, але художник та дослідник Іван Бойко, котрий цими днями спробував відтворити пейзаж древнього міста з вікна оселі письменника та викладача, стверджує, що це був готель. І розташовувався він у будівлі на роздоріжжі вул. Драгоманова і Данила Галицького в Старому місті. В усякому випадку, про це писала в листопаді 1992 р. газета «Народна трибуна», посилаючись на листування письменника.

Колись, за других совєтів», у конфіскованій в 1939 р. споруді знаходилася автостанція, потім – магазин «1000 дрібниць». Нині, як розповідають екскурсоводи численним туристам, в реконструйованій споруді – приватні офіси.
Цікаво, що не тільки викладанням в училищі та студіюванням іноземних мов займався в м. Луцьку майбутній класик літератури.
«Пантелеймон Куліш тут познайомився зі старшим від себе на десять років ніжинцем Іваном Хильчевським, який став «мудрим життєвим наставником для молодого письменника, стимулював його український патріотизм і надихав на творчу працю на ниві національної культури». Вони тісно приятелювали, майже весь час спілкувалися між собою лише українською мовою. Головні теми для їхніх бесід точилися навколо історії та культури рідного краю, – вказують «Хроніки Любарта». – Живая и дєятельная натура» Куліша дуже подобалась жіночій половині міста. З м. Луцьком у письменника були пов’язані й романтичні спогади. Так, відомо, що за короткий час свого перебування на Волині Куліш закохався одночасно в двох молодиць, яких називав під кодовою назвою №1 та №2. Одна із них була така собі Л., племінниця професора Кременецького ліцею Зиновича».
Утім, уся ця ідилія закінчилася з призначенням нового директора училища. Чернігівець Глибовський зненавидів молодого Пантелеймона Куліша. Як кажуть. Із першого погляду. І тому довелося терміново повертатися в столицю…
Звичайно, часу до святкування ювілейного 200-річчя з дня народження Пантелеймона Куліша залишилося небагато. Але цілком достатньо, щоб гідно вшанувати автора першого українського історичного роману «Чорна рада» належним чином. А згодом, цілком можливо, і пам’ятну таблицю виготовити.
Тим паче, як стверджують літературознавці, задум створити «Чорну раду» та її перші абзаци з’явилися з-під пера Пантелеймона Олександровича саме в м. Луцьку.
І як актуально навіть тепер звучать віршовані рядки Пантелеймона Куліша з вірша «Побоярщина», написаного понад 150 років тому:
«Гомере наш! Нам не судилось
Тебе почути крізь бої;
Німує поле, що багрилось
Під славлені пісні твої.
Но духа, тіне невмируща,
Не згасить старина мовчуща,
Ні душогубниця війна,
Ні воля деспота дурна».
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото з архіву та Романа УСТИМЧУКА: портрет Пантелеймона Куліша, робота Тараса Шевченка; будинок у м. Луцьку, де, цілком імовірно, мешкав Пантелеймон Олександрович;

На малюнку Івана Бойка: вигляд із вікна кімнати готелю, де 200 років тому жив уславлений письменник.