Олег Бортнік: «Думав, легше навчити
ведмедя їздити на велосипеді, ніж дівчат грати у футбол»
Футбольна
команда «Ладомир» з Володимира-Волинського відома на всю країну. І це без
жодного перебільшення, адже це єдина футбольна жіноча команда з Волині, яка
може пишатися такою кількістю кубків, нагород, перемог та призових місць, здобутих
за кілька крайніх років. Про це пише наша колега з видання “Район Володимир-Волинський”.
А тренер
команди, молодий та здібний педагог Олег Бортнік, теж намагається не відставати
від своїх підопічних і у 2017 році навіть був визнаний кращим серед тренерів
жіночих футбольних команд України.
Сьогодні
ми розмовляємо саме з ним, бо ж хто краще розповість про тернистий шлях
«Ладомиру» до перемоги, про плани та надії команди, про «плюси» та «мінуси»
своєї нелегкої роботи.
Олег
Бортнік родом з сусіднього Любомльського району. Народився 8 лютого 1990 року.
У маленькому селі Нудиже закінчив школу, а в 2007 році вступив до
Східноєвропейського університету імені Лесі Українки на спеціальність «Фізичне
виховання».
–
Доля закинула мене у Володимир-Волинський, де я і розпочав свою кар’єру
тренера. Спочатку працював у ДЮСШ, яка тоді була при інтернаті для сиріт та
дітей, позбавлених батьківського піклування. Тренував хлопців. Але там я
пропрацював, здається, 2 роки і школу закрили.
– Де саме «народилась» команда
«Ладомир»? Хто був її першим наставником? На якому році свого існування футболістки
вибороли перші перемоги?
–
Дівчача футбольна команда була ще до мого приходу у Володимир-Волинський ліцей
«Центр освіти». Вона ще відтоді називалася«Ладомир». Директор школи Валентин
Вірковський давно хотів щоб у школі був дівчачий футзал. У футбол вже я
затягнув його разом з перемогами команди на дитячому дівчачому футболі.
Дівчатка
тренувалися, як згадую, ще з 2012 року. Всі вони були вихованками інтернату,
тренував дівчат випускник цієї школи Дмитро Катков. Тоді вони навіть стали
срібними призерами України з футзалу. От рік який, не пам’ятаю…Чесно
кажучи, тоді зовсім не цікавився дівчачим футболом.
– Можливо ви знаєте звідки з’явилась така
назва в команди?
–
Від стародавньої назви нашого міста.
– Який рік був найбільш вдалим для
команди?
–
У 2014 році Валинтин Вірковський запропонував мені очолити дівчачу футбольну
команду. Я спочатку не взяв до уваги цю пропозицію. Можливо через те, що не
цікавився дівчачим футболом. А коли погодився, ось тоді все і почалося. Десь
рік, а може півтора думав: «Боже, де я так нагрішив, за що мені все це…» Я
був впевнений, що легше зловити ведмедя в лісі і навчити його їздити на
велосипеді, ніж навчити дівчат грати у футбол. Але поступово наші спільні
зусилля почали давати якийсь результат. І навіть непоганий.
У
2014 році ми стали срібними призерами з футзалу 1999-2000 р.н. В тому ж році
мені зателефонувала тренер Маневицької ДЮСШ Надія Шпак, яка на той час досить
непогано представляла Волинську область серед дівчачих команд України, і
запропонувала зробити збірну команду Волинської області і виступити на
Чемпіонаті України з футболу.
Я
погодився. Спочатку в тому ж таки 2014 році, ми не здобули жодного призового
місця. А вже у наступному 2015 році на єдиному чемпіонаті з футболу серед
дівчат 2001 р.н. і молодших, стали срібними призерами чемпіонату України. Це
для нас була перша важлива перемога. Разом дівчатами ми раділи, як малі діти.
У
2015 році ми також виграли Чемпіонат України з футзалу 2000 р.н і молодші. А
вже з 2016 році як «рванули», то вже нас ніхто не міг зупинити. Ні у футболі,
ні у футзалі. У 2016 ми знову підтвердили своє чемпіонство з футзалу, стали
чемпіонами з футзалу Волинської області серед жінок. Тобто діти вибороли
перемогу у команд, за які грали вже дорослі жіночки.
У
2016 році Федерація футболу вже зробила регламент з І лігою і вищою. Тобто, щоб
виграти вищу лігу треба спочатку першу виграти. Перший чемпіонат з футболу
першої ліги проходив у місті Суми серед футболісток 2000-2001 р.н. Тоді у
чемпіонаті взяло участь, здається, більше 15 команд. І ми вибороли перемогу.
Одразу через дві неділі поїхали у місто Винники, де стали золотими призерами
Чемпіонату, обігравши у фіналі Чернігівську команду з мінімальним рахунком 0:1.
У
тому ж році у місті Калуші Івано Франківської області проходили змагання у
Першій лізі серед футболісток 1999-2000 р.н. по такому ж формату. Там ми теж
стали першими.
Далі
був фінал Вищої ліги у місті Умань. У вирішальній грі наші дівчата впевнено
переграли футболісток із Костополя з рахунком 3:0. Зважаючи на те, що команда
вдало виступала на чемпіонаті, ми вирішили заявити про себе на Чемпіонаті
України серед жіночих (не дівчачих!) команд. Там впевнено у своїй групі зайняли
1 місце, далі поїхали на фінал і у вирішальній грі обіграли футболісток з
Маріуполя. З мінімальним рахунком 2:1 вийшли у Вищу лігу сезону 2017-2018 серед
жіночих команд чемпіонату України.
Там
ми ще й досі тримаємося у середині турнірної таблиці. Вже поспіль два сезони. А
в 2019 році стали володарями кубка України з футзалу.
– Що для Вас «Ладомир»? Які «плюси» та
«мінуси» присутні у роботі з дівчатами-футболістками?
–
«Ладомир» – вже частинка мого життя. Дуже багато часу проводжу з
дівчатами-футболістками, а тому так…Як би там пафосно не звучало, це навіть
більше ніж робота, це частинка мого творіння у Володимир-Волинському ліцеї
«Центр освіти».
«Плюси»
та «мінуси», мені здається, присутні в будь-якій роботі і не важливо хто ми,
тренери, юристи чи журналісти…Не може все бути «як по маслу» Потрібно
пам’ятати, що не буде падінь, – не буде й злетів.
До
відома: жіночий футбольний клуб «Ладомир» створений на базі жіночої футбольної
секції при Володимир-Волинській спеціалізованій школі-інтернат І-ІІІ ступенів
«Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки».
– Чи не відчуваєте зі сторони
колег-тренерів якогось скептичного ставлення до себе, через те, що Ваші
вихованки – дівчата?
–
Так, тренери-колеги шуткують з цього приводу постійно, але це існує в усіх
футбольних колективах, все нормально…Ми знаходимо порозуміння.
Жодного
разу не пожалкував, що почав працювати з дівчачою командою. Коли працюєш і
бачиш результат, то хочеться досягати ще більших висот. Разом з дівчатами ми не
збираємось «почивати на лаврах», тому що попереду – чимало кубків, медалей,
винагород, які ми повинні забрати до Володимира Волинського. Будемо й далі
прославляти емблему клубу і наше місто.
– Які найближчі плани у тренера команди
«Ладомир»? У команди?
–
Готуємося до нового футбольного сезону. Для «Ладомиру» це вже буде третій
ігровий сезон.
Також
команда бере участь у чемпіонаті з футзалу серед жіночих команд, де також 2
сезон тримається в середині турнірної таблиці.
– Хто підтримує володимирську команду
всі ці роки? Мається на увазі, представники влади, меценати…
–
Хочу дуже подякувати директору Володимир-Волинського ліцею «Центр освіти»
Валентину Вірковському за те, що «втягнув» мене в цей вид спорту. Дякую,
Валентину Петровичу й за те, що завжди підтримує, шукає спонсорів для команди.
Як керівник освітньої установи він робить свою справу і не заважає мені
свторювати команду мрії. Команду, яку, надіюсь, колись виведу у фінал Ліги Чемпіонів…Ну,
це така мрія.
Також
хочу подякувати Надії Шпак за те, що познайомила мене з системою в жіночому
футболі, за те що стільки часу нам допомагала і досі підтримує.
– Чули, що нині є якісь фінансові
проблеми в клубі?
–
Фінансові проблеми присутні через те, що «Ладомир» немає постійного спонсора.
Допомагає команді міська влада, є ще кілька тимчасових спонсорів, але цього
замало.
– Дякуємо за розмову і бажаємо успіху
Вам і дівчатам з команди «Ладомир». Ви – забивайте та виборюйте, а ми будемо
завжди за Вас вболівати!
Спілкувалась
Тетяна ПАЛАЄВСЬКА.
Фото автора.