Літо позаду, а з ним і вступна кампанія. Вчора абітурієнти, сьогодні –студенти, переступають поріг омріяного навчального закладу освіти, де буде проходити, найближчих три чи чотири роки, їхнє чудове студентське життя.
Для підлітків – це перша, але не остання свідома зміна середовища: навчальний заклад, оточення, місце проживання; знайомство з новими викладачами, одногрупниками, тощо.
Одна з важливих проблем будь якого навчального закладу – це адаптація дитини до нових психолого-педагогічних умов навчання. Не виключення і вища школа, де навчальна діяльність студента різниться від учнівського середовища.
Адаптація – (лат. Adapto, – пристосовую) – пристосування живого організму до динамічних умов зовнішнього та внутрішнього середовища. Адаптація соціальна – (лат. Socialis, – суспільний) – процес активного пристосування індивіда до соціального середовища, в якому він перебуває. Неадекватна поведінка індивіда у соціальному середовищі, сформована на неправильному уявленні про себе і свої можливості, призводить до порушення соціальної адаптації. Соціальна дезадаптація людини може бути наслідком систематичного вживання наркотиків, алкоголю, органічного захворювання, важкого каліцтва, функціонального психічного захворювання тощо («Психологічна енциклопедія»).
У кожного підлітка адаптація відбувається по-різному. Вона залежить від ціннісних орієнтацій, цілей, які він перед собою поставив та можливостей їх досягнення в конкретних ситуаціях.
Спроможність адаптуватися, бути готовим до труднощів, знайти своє місце «під сонцем» у цьому дорослому житті, є одним із головних завдань молодої особистості, а в майбутньому – професіонала своєї справи.
Наталія ВЕРЕМІЙЧИК,
психолог КТБП СНУ імені Лесі Українки.