«Сідаючи
за монітор, український журналіст знає: якщо він напише правду, яка не
сподобається фігурантам, – із ним може трапитись біда. І в цій біді його ніхто
не захистить»…
У кріслах народних депутатів,. Під скляним куполом,
який хотіла підірвати Надія Савченко. В буфеті зі скромним меню. З «рамками» метало
детекторів на вході. Зі свіжим указом Президента. І з номером мобільного телефону
заступника Міністра внутрішніх справ України…
Представники мас-медіа Волині побували на
спеціальних парламентських слуханнях з безпеки журналістів, які 6 листопада вперше
за 10 років відбулися в стінах Верховної Ради України. Майже 700 «акул» пера,
мікрофона та телекамери прибули в столицю з усіх областей держави, щоб у
присутності найповажніших представників органів державної влади та
журналістської спільноти з’ясувати, чому злочини проти працівників ЗМІ в
більшості випадків залишаються безкарними. І як так сталося, що професія
журналіста стала в демократичній країні небезпечною для життя, олігархи
використовують своїх васалів з системи мас-медіа як гарматне м’ясо в боротьбі за
власні інтереси, а Волинь разом із Січеславською (донедавна Дніпропетровською) обл.
опинилася на 2 місці в загальноукраїнському антирейтингу свавілля проти
газетярів, інтернетників, радійників і телевізійників?
Це лише народним депутатам казна відшкодовує
вартість проїзду в столицю і назад. Журналістам запропонували подискутувати про
їхню ж безпеку у залі парламенту… за власний кошт. Проте й ця обставина не
зупинила сотні колег від візиту в Верховну Раду України, де з самісінького
ранку 6 листопада було велелюдно. Причому, медійників пропускали через рамку
металошукача не лише в кулуари, як зазвичай, а прямісінько в сесійний зал, де трудяться
народні депутати України.
І доки був час, знову здійснив мандрівку вже
відомими коридорами, де вершиться головна українська влада. Звичайно, в процесі
боротьби з тютюнопалінням спеціальну кімнату закрили, тому в робочі дні
любителі сигарет ховаються від сторонніх очей саме тут. Але з огляду на візит
журналістів, саме це приміщення на другому поверсі адміністрація закрила.
На цьому новації не завершилися. Завсігдатаї
кулуарного життя звернули увагу на значно скромніший, ніж зазвичай, асортимент
страв у славнозвісному парламентському буфеті. Люля-кебабів і шашликів не було…
Зате смачно і недорого.
Та, звичайно, не попоїсти їхали журналісти з усіх
усюд.
Міжнародна федерація журналістів цього року через
системну безкарність за атаки на журналістів включила Україну до небезпечних
країн – Філіпіни, Перу, Палестина і Сомалі! Відтак, напередодні 30-річчя
Незалежності замість свободи слова та демократії в державі запанували фізичний
терор, моральний тиск і фінансові каральні санкції.
У цьому – 2 найголовніших причини. Перша:
нездатність олігархів боротися з інакодумством іншими способами. Друга: в
багатьох випадках неадекватна поведінка найнятих ними на роботу працівників
ЗМІ, котрі намагаються виконувати невластиві журналістській професії
завдання…
Тож модератором слухань виступила заступниця Голови
Верховної ради України Оксана Кондратюк
(представляє ВО «Батьківщина»), в урядовій ложі не було Прем’єр-міністра
України Олексія Гончарука, але
сиділи представники галузевих міністерств і служб, а до трибуни один за одним
почали виходити різноманітні оратори.
Одразу слід зазначити, що чимало як народних
депутатів, так і чиновників доволі примітивно поставилися до слухань: виступили
і пішли геть, не попрощавшись із журналістами в залі, зате наліво і направо
роздаючи коментарі для телекамер… Дивна позиція… невже головне говорити, а не
слухати?
Це стосується, насамперед, Міністра культури, молоді
та спорту Володимира Бородянського (у
це відомство чомусь включили сегмент ЗМІ, і з таким самим успіхом можна було б
медіа-сферу доточити, приміром, до Міністерства в справах ветеранів чи
Санепідемстанції, – авт.), голів
Комітетів із питань гуманітарної та інформаційної політики Олександра Ткаченка і з питань правової політики Ірини Венедіктової (обоє – партія «Слуга
народу»).
Натомість голова Держкомтелерадіо України Олег Наливайко, голова Комітету з
питань свободи слова Нестор Шуфрич
(фракція ОПЗЖ) та заступник Міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко активно працювали на
слуханнях увесь відведений для цього час, а Антон Юрійович волинським
медійникам для пришвидшення комунікації навіть повідомив свій номер мобільного телефону.
І в цьому сенсі слід відзначити, що жодному з 5
представників волинської журналістики, котрі брали участь у слуханнях,
виступити не вдалося. Але від цього загальна тональність не змінилася, тому викликали
певне здивування й деякі інші сентенції.
Наприклад, чимало представників нинішньої влади більше говорили про посилення покарання
журналістів та керівників медіа «за дезінформацію» (традиційно прикриваючись
опудалом російської агресії), і зовсім мало – про індиферентність правоохоронних
органів та судової влади.
Втім, вирішено, що в МВС, Нацполіції, СБУ і
Генпрокуратурі визначать конкретні структури, котрі будуть займатися
розслідуванням убивств, поранень та інших злочинів проти журналістів та
відповідатимуть за результат.
«Шкода, що тут немає Президента Володимира Зеленського. Сподіваюсь, він почує наш голос і нашу
вимогу: зупиніть безкарність, захистіть журналістів…. Захистіть себе, своє
майбутнє, свою державу, нашу державу –Україну. Ось тоді суспільство справді
отримає сигнал — якщо журналіста атакувати, винний буде покараний незалежно від
заслуг і посад!».
Ледь пролунали ці слова голови Національної спілки
журналістів України Сергія Томіленка,
як на сайті глави держави з’явився Указ Президента України Володимира Зеленського № 808/2019
«Про Раду з питань свободи слова та захисту журналістів» від 6 листопада ц. р.
«З метою забезпечення дотримання конституційного
права на свободу слова, налагодження ефективної взаємодії державних органів,
засобів масової інформації, інститутів громадянського суспільства, зокрема щодо
запобігання перешкоджанню законній професійній діяльності журналістів» разом із
керівником офісу президента Андрієм
Богданом напрацьовано конкретний механізм вирішення хронічних проблем на
рівні центральної влади. Крім цього,
невдовзі буде проголосовано і Постанову Верховної Ради України «Про
рекомендації парламентських слухань «Безпека діяльності журналістів в Україні:
стан, проблеми і шляхи їх вирішення».
Можливо, щось таки зміниться на краще. Але для цього
потрібно, щоб відповідні дії були реалізовані і на рівні всіх областей. Інакше
голова не знатиме, що роблять руки…
І на
завершення – ще одна цитата Сергія
Томіленка:
«…Кожна влада вважає, що вона – вічна. І кожна – в
цьому помиляється. Доведено всіма, хто був у цій залі до вас, шановні народні
депутати й запрошені високопосадовці. І воювати з пресою та не захищати
журналістів означає одне – свідомо скорочувати термін свого перебування при
владі».
Чи почують ці слова не лише в столиці, але й на
рівні місцевої влади? Чи будуть продовжувати робити видимість свободи слова,
підміняючи її кишеньковими мас-медіа і маючи на увазі, що, як свого часу
висловився попередній голова НСЖУ Ігор
Лубченко, «цензура кулі і петлі – найжорстокіша форма цензури»?
Володимир
ДАНИЛЮК.
На
фото автора і Дениса КРИВОПАЛОГО: під час парламентських слухань.