Президент
України 19 грудня призначив головою Волноваської райдержадміністрації на Донбасі
нарешті не чергового представника клану пристосуванців Лубінців, які за
президентства Петра Порошенка зайняли фактично всі ключові посади в
місті-побратимі Луцька та навколишніх селах.
Найперше, в липні 2019 р. знову став народним
депутатом України від Волноваського виборчого округу №60 Дмитро Лубінець. Раніше він був палким соратником Петра Порошенка та входив до фракції «БПП
«Солідарність», а зараз різко змінив орієнтацію і вже належить до групи «За майбутнє».
У парламенті минулого скликання Дмитро Лубінець, який навіть відкрив у м. Луцьку свою депутатську приймальню,
встиг «прославитися» багатьма ганебними речами. Наприклад, разом із нардепами –
ковельчанином Ігорем Лапіним та
одіозною Тетяною Чорновол – намагалися
вигнати мітингарів із заблокованої залізничної колії проти торгівлі з ОРДЛО.
Він також був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний
Суд України скасував статтю Кримінального кодексу України про незаконне
збагачення, що зобов’язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їхніх
доходів і доходів членів їхніх сімей.
Його батько Валерій
Лубінець і тоді, і нині – голова Волноваської райради, а рідний брат – Іван Лубінець – призначений керівником
Волноваської військово-цивільної адміністрації усе тим же ж Петром Порошенком і не звільнений Володимиром Зеленським…
Чи варто пояснювати, як виграв вибори в
мажоритарному окрузі на Донбасі Дмитро
Лубінець, якщо районом керував його батько, а містом – рідний брат?
Та, вочевидь, клан
Лубінців не безмежний. Бо на четверту посаду в районі їх просто не
вистачило кількісно…
Відтак, розпорядженням Президента України Володимира
Зеленського №557/2019-рп від 19 грудня 2019 р. «Про призначення О. Капітоненка
головою Волноваської районної державної адміністрації Донецької області» саме
Капітоненка Олександра Вікторовича призначено головою Волноваської районної
державної адміністрації Донецької області.
І не було б для волинян в усіх цих донецько-київських
метаморфозах ніякого інтересу, якби не суттєва обставина: саме біля м.
Волноваха в травні 2014 р. внаслідок підступного нападу російських диверсантів
та місцевих сепаратистів загинуло чимало солдатів та офіцерів 51
Володимир-Волинської ОМБр, а м. Волноваха – місто-побратим м. Луцька.
Роман
УСТИМЧУК.
На
фото програми «Подробности»: дорожній знак із позначенням м. Волноваха.