Друга
світова війна не дає спокою сучасним європейцям. Спочатку Владімір Путін
звинуватив Польщу у потуранні нацистам у 1938 р. Потім посли Республіки Польща
та Держави Ізраїль розкритикували Україну за вшанування основоположників ОУН. А
далі – пішло-поїхало на тему «Чия історія канонічніша»…
Речниця Міністерства закордонних справ України Катерина Зеленко цими днями відповіла
на раніше оприлюднену заяву послів Польщі та Ізраїлю, Бартоша Ціхоцькі та Джоеля
Ліона, які Дипломати виступили проти прославляння в Україні антипольських і
антисемітських націоналістичних діячів.
«Катерина Зеленко наголосила, що «відродження та
збереження національної пам’яті українського народу – один з пріоритетних
напрямів державної політики України. Кожен народ і кожна держава самостійно
визначає і вшановує своїх героїв».
За її словами, Україна свідома того, що «існують
діячі, інституції і навіть країни, які зацікавлені в тому, щоб питання
вшанування національних героїв і важливих дат і надалі були предметом розбрату
між українцями й іншими народами». «Натомість, на наше переконання, дружні і
партнерські відносини між Україною з одного боку, та Польщею і Ізраїлем з
другого, є надважливим надбанням, вагомість якого важко переоцінити. І ми маємо
стояти на його сторожі, запобігати будь-яким спробам спровокувати напруження у
двосторонніх відносинах, зокрема на тлі різнотлумачень і підходів до історичної
пам’яті. Цивілізовані нації мають виходити з принципу вшанування усіх загиблих,
а дискусії у цій сфері мають точитися на рівні істориків і експертів, а не
політиків», – мовиться в заяві речниці МЗС Катерини
Зеленко, на який посилаються колеги з «Польського Радіо».
У коментарі Посольства Республіки Польща, який 4
січня ц. р. надіслано Польському пресовому агентству, зазначено, що заява
речниці не була офіційним повідомленням МЗС України.
«Важко повірити, що такі слова могли прозвучати з
вуст українського дипломата. Зрештою, вони ще не розміщені на офіційному
веб-сайті Міністерства закордонних справ України. Якби вони були правдивими, це
означало б, що українська дипломатія до національних героїв зараховує ідеологів
українського інтегрального націоналізму, жертвами якого стали десятки тисяч
поляків, євреїв і тисячі представників інших народів», – написано в заяві Посольства
Польщі в Києві.
«Якщо пані
Зеленко вважає, що культ Бандери
чи Мельника – це внутрішня справа
України, то на якій підставі Київ звертається (на наш погляд, звертається
слушно) з ініціативою, щоб Росія визнала Голодомор геноцидом та виступає проти
московської теорії «русского міру»? Чому Україна може висловлюватися,
наприклад, про відновлення пам’ятників УПА в Польщі, а Польща має не
висловлюватися про польські жертви УПА, які спочивають у безіменних ямах смерті
на території України?» – зазначено в документі, цитованому польськими
журналістами.
«Найважче повірити, що речниця МЗС України могла
натякати, що заява послів Польщі та Ізраїлю є в інтересі третьої сторони.
Польща та особисто посол Ціхоцькі багато
разів довели своє негативне ставлення до агресії Росії проти України та діями
на міжнародній арені підтвердили свою підтримку Україні. Про користь третьої
сторони від суперечок України на історичному ґрунті з її найстійкішими
союзниками повинні подумати ті, хто публічно і на державному рівні вшановує
авторів і виконавців етнічних чисток 40-х років. Ми переконані, що відбулося
спотворення інформації», – заявили в Посольстві Республіки Польща в Україні.
Слід зазначити, що Президент РП Анджей Дуда висловив сумнів, чи поїде 22 січня в Ізраїль, щоб
вщановувати жертв Голокосту під час Другої світової війни, бо роль «першої
скрипки» там віддали правителю Кремля Владіміру
Путіну, який однаково вороже ставиться що до Польщі, що до України.
Натомість він заклопотаний організацією урочистостей із пошанування жертв
гітлеризму в колишньому гітлерівському концтаборі Аушвіц-Біркенау, котрий нині
знаходиться на території Польщі.
Щодо вище згаданих провідників двох гілок ОУН – Степана Бандери і Андрія Мельника, то вони ведуть свій політичний родовід від єдиної
ОУН, створеної в 1929 р. полковником УНР Євгеном
Коновальцем, який був убитий радянським кілером та співробітником НКВД Павлом Судоплатовим у Роттердамі. У
міжвоєнний період що ОУН(б), що ОУН(м) ставили за мету створення на історичних
теренах України Української Самостійної Соборної Держави, тому однаково вороже ставилися
до всіх інших держав, які виступали проти цього.
У сучасній Україні що Головний отаман УНР Симон Петлюра, що провідники ОУН різних
гілок (Андрій Мельник, Степан Бандера), що очільники УПА Тарас Бульба-Боровець і Юрій Стельмащук (Клим Савур), інші
учасники УВО, ОУН та УПА вважаються борцями за свободу та незалежність України,
тому логічно, що заслужили на пошанування.
Утім, що в Росії, що в Польщі, що в інших країн є
власні історичні герої, котрі в період Другої світової війни були запеклими
противниками націоналістів і повстанців, і це викликає різновекторність в
оцінці спільного минулого.
Роман
УСТИМЧУК.
На
фото з архіву: полковник Євген Коновалець, командир Корпусу січових стрільців УНР,
січень 1918 р., м. Київ, який і створив ОУН.