Справа рожищенця
Петра Матвійчука заслуговує на увагу якщо не Книги рекордів Гіннесса, то Волині
точно. Її корені тягнуться з 2016 року.
Історія досить проста та прозаїчна. Повернувшись перед
Новоріччям із закордонного відрядження (в сусідній Польщі відіграв футбольний
матч), молодий вояжер не зміг потрапити у приміщення, де зберігав свої речі.
Ключі від навісного замка виявилися у міського голови Рожища. Саме у приміщенні
самоврядного органу і спричинився скандал між її керівником та Матвійчуком.
Останній і викликав місцевих копів, які скривдженого захищати й не думали.
Навпаки, він виявився у ролі провокатора інциденту, якого взагалі могло б не
бути, якби Петро Олександрович забрав власні речі із замкненого приміщення.
Можливо, дехто скаже, що вони ніякої цінності не мають.
Подібний висновок може зробити лише власник, і аж ніяк не стороння людина.
Власнику рвані бутси можуть бути дорожчими, ніж комусь шкіряний плащ. Ніхто не
вправі розпоряджатися чужим майном, тим більше викидати його чи нищити. Це лише
прерогатива власника, який у позовній заяві констатує наступне:
«Закриття кримінального провадження за п.1-3 ч. І ст.284
КПК України можливе при тих обставинах, якщо вичерпані всі можливості відносно
здобуття доказів про вчинення кримінального правопорушення чи встановленню осіб,
які його вчинили, а в даній справі кримінальне провадження закрите в черговий
раз при неповному, необ’єктивному і невсебічному
досудовому слідстві. І це в тому разі, коли є можливость довести наявність
складу кримінального правопорушення з боку працівників місцевої поліції як за
ч.2 ст.365 та ч. І ст. 364 КК України, так і за ст. 383 КК України стовно тих, які фабрикували адміністративні матеріали про вчинення з мого
боку вчинку, так і кримінальне провадження за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України. Оформлені
матеріали переслідували єдину мету: оговорити та скерувати справу до суду, за
тими ж самими обставинами, які мали місце в приміщенні Рожищенської міської
ради , щоб приховати мотив вчиненого службового кримінального вчинку міським
головою В. А. Поліщуком, про що випливає із цієї справи, яку незаконно закривав
до цього О. М. Бурко і не один раз, а зараз це зробив черговий досудовий
слідчий В. П. Сіжук в черговий раз. Він
навіть приховував від мене цю обставину з 31 січня 2019 р.»
Закриваючи кримінальне провадження уже
вчетверте та черговий досудовий слідчий В. П. Сіжук , не виконав вказівок
слідчих суддівЛуцького міськрайонного суду від 02.03.2017р., 08.08.2017р. та 02.02.2018 р. і не ліквідував істотних
суперечностей, які мали важливе значення в цій справі з показів свідків, на які звернув особливу увагу слідчий суддя В. О. Ковальчук.
– В. П. Сіжук, як процесуальна
особа, не зробив відтвореннямісця події, де і відбувся конфлікт
30.12.2016 р. з усіма учасниками, не
провів одночасного допиту зі мною та
кожною особою, які стали фактичними свідками тих подій, – зазначає Петро
Матвійчук. – Цього не робив і його попередник О.М. Бурко з 2016р., а я кожного
разу при оскарженні постанов про закриття цього кримінального провадження
вказував, що проведеними слідчими діями з виконання моїх просьб та вказівок
слідчих суддів на місці події з її відтворення буде можливо встановити незаконність закриття цього кримінального провадження,
що тягнеться з 2016р. і про недостовірність раніше наданих показань у цій
справі працівниками поліції та особами яких використав В. П. Сіжук.
Оскільки суд відфутболював скарги Петра
Олександровича, той змушений був дати відвід слідчого судді Луцького
міськрайонного суду Л. М. Присяжнюк. Повторно його скаргу вже вкотре розглянув
у відкритому судовому засіданні слідчий
суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області В. М. Покидюк за
участюсекретаря К. Ю.
Соколової , заявника П. О. Матвійчука,
представника заявника – адвоката І. О. Мамченка
, прокурора С. В. Поліщука, котрий
заперечив позовні вимоги і полишив судове засідання, не дочекавшись ухвали. Вона,
зрозуміло, знову була відмовною. Подаємо її текст мовою оригіналу: «У
задоволенні заяви Матвійчука Петра Олександровича про відвід слідчого судді
Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М. у розгляді
скарги Матвійчука П. О. на рішення слідчого про закриття кримінального
провадження (справа №161/16141/19, провадження №1-кс/161/8177/19) – відмовити.
Ухвала
оскарженню не підлягає».
Відступати Петро Олександрович аж ніяк не намірений.
Тільки де ж і в кого шукати справедливість? Питання далеко не риторичне. Воно
змушує задуматися над долею кожного пересічного громадянина, дорога до правди в
якого надзвичайно важка і довга.
Володимир
ПРИХОДЬКО.
Фото автора.