Під час візиту в Затурцівську громаду ми отримали можливість поспілкуватися з секретарем однойменної сільської ради Віталією Савчук. Віталія Володимирівна обіймає таку відповідальну посаду з часу останніх виборів. Ми аж ніяк не оговорилися щодо відповідальності, бо саме в обов’язках секретаря стежити за проходженням документації, строками їхнього опрацювання і так далі. Навіть незважаючи на комп’ютеризацію, різних паперів стільки, що хоч відбавляй.
– Під моєю егідою депутатський корпус, підготовка до засідань сесій та постійних комісій, – мовить Віталія Володимирівна. – Пишемо, друкуємо рішення, протоколи, розміщуємо повідомлення на сайті. На цей період маємо в раді двадцять депутатів. Спочатку ми мали двадцять два депутати. Євгена Миколайовича обрали старостою, він склав свої повноваження, тепер він заступник голови. А ще одна депутатка з власної ініціативи склала повноваження. Поїхала за кордон на роботу. Один наш депутат наш мобілізований у військо. Давно вже на війні. Це Гаць Андрій Григорович. Воює в гарячих точках, ми йому дуже вдячні за це. Він продовжує бути депутатом. Решта працюють. Регулярно проводимо сесії, на яких розглядаємо різні питання. Є такі, які потрібно вирішити та надати відповідь у стислі терміни, як того вимагає законодавство.
– Сесійні засідання в громаді відбуваються регулярно?
– Згідно з планом роботи, сесія відбувається раз на місяць. Якщо ситуація екстраординарна, то невідкладно.
– Віталіє Володимирівно, розкажіть про діяльність ваших комісій, які питання вони обговорюють у такий важкий воєнний період, хто їх очолює?
– У нас працює земельна комісія. Перед сесією вони збираються, зачитують пропоновані проєкти, трапляються різні питання, але в більшості працюють злагоджено. Є комісія з соціального захисту та бюджетна комісія, яка постійно перед сесійним засіданням обговорює ті зміни, які пропонуються до бюджету. Лише після цього питання виноситься на сесію. Голова земельної комісії Тарас Петрович Морозовський, комісію з соціального захисту очолюю я, і голова бюджетної комісії Оксана В’ячеславівна Нерода.
– Як кажуть, істина народжується в суперечці, в кожного своє бачення, свій підхід і своя позиція. Коли зводять все до спільного знаменника, тоді й виносять питання на затвердження сесії.
– Так, узгоджують всі нюанси, а тоді документ лягає на сесійний стіл. Зрозуміло, не все просто, думки завжди розбігаються, тому потрібно всіх вислухати і прийняти одне виважене рішення. Хоча якщо відверто, то якихось конфліктів нема. У період війни нема часу на затяжні дискусії. Питання треба вирішувати якомога оперативніше. Незважаючи на те, що депутати представляють різні партії, якихось суперечок у нас нема. Зачитали проєкт рішення, проголосували чи не проголосували. Якихось сюрпризів не буває. Працюємо в нормальних умовах.
– Громада ваша велика, її центром стали Затурці, які ще раніш мали статус райцентру, але є у вас і маленькі села. Скажіть, хто більше вболіває і дбає про населені пункти: депутати чи старости округів?
– У переважній більшості люди звертаються до керівників старостинських округів. Іноді, коли проблеми надважливі, йдуть до голови. Юрій Володимирович, до слова, працює за графіком 7/24. Тепер усі жителі добре знають своїх старост і йдуть до них. До депутатів не так часто, як до старост. Вони беруть приклад з очільника громади і також цілодобово комунікують із громадянами. Хоча турбують і обранців громади, зокрема, щодо покращення стану доріг у наших населених пунктах.
– Доки ми чекали Юрія Вікторовича, який дивився якість доріг, спостерегли, що люди до Вас заходять регулярно. Сповідуєте принцип: день відкритих дверей? Не вперше бачимо, що вони у Вас постійно відчинені. Якщо нікого нема з керівництва, йдуть до секретаря.
– Двері до мого кабінету завжди відчинені. Опріч того, що в моїх обов’язках підготовка сесійних засідань, мене ще й уповноважили посвідчувати деякі документи жителів громади. Майже щодня люди, наприклад, оформляють документи на спадщину.
– Ваші депутати під час сесійних засідань не лобіюють вузькопартійні інтереси?
– Я б сказала, що чогось подібного у нас не спостерігається. По-моєму, тепер не той час, аби інтереси однієї політсили домінували над проблемами всієї громади. Зрештою, люди обирали їх для того, аби громада розвивалася і рухалася вперед. Напевно, це добре розуміють і наші депутати. Тож ніяких непорозумінь чи конфліктів. Усе чітко й злагоджено. Є взаєморозуміння і з старостами та головою.
– Віталіє Володимирівно, робота секретаря досить багатогранна та відповідальна, якій треба віддаватися з повна. Але Ви ще й господиня дому, який треба тримати в чистоті та порядку, а ще ж маєте чимось смачним почастувати і домочадців. Як вдається знаходити на все час?
– Треба вміти на все викроювати час. Мій чоловік Михайло Савчук також працює у нашій громаді, він очолює комунальне господарство. Маю три дочки, маю троє внуків, маю зятя військового. Дочка Оксана, зять Святослав багато років працюють у Затурцях, у нас є підприємство з переробки риби. Інший зять, чоловік доньки Марини, Владислав із Ківерців служить у Національній гвардії, до слова, сваха моя Ірина Анатоліївна військовий медик. Третя донька Катерина навчається в Луцьку в коледжі. З нами ще проживає дочка чоловіка Рима, яка працює у Луцьку. Внуки поки що навчаються в школі: Олександра, Ярослав і найменшенький Артем.
– Якесь господарство тримаєте, на грядках, мабуть, щось вирощуєте?
– Без господарства в селі аж ніяк. Багато свиней тримаємо. Михайло дуже любить цим ремеслом займатися. Це його хобі. А ще сіє багато зернових: кукурудзу, ячмінь, сою. Цього року вперше горох посіяв. Я на грядці, крім городини, вирощую квіти. З живності ще маємо курей, бо корову у теперішній час не так просто тримати. Ось так і живемо та працюємо. Як інакше?
Володимир ПРИХОДЬКО.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
На фото Віктора РАЙОВА: Віталія Савчук.