3
роки тому перестало битися серце багаторічного Луцького міського голови Антона
Кривицького…
Період 2014-2017 рр. на Волині, на жаль, виявився
урожайним на смерті відомих на Волині та за її межами особистостей. Зокрема,
відійшли у Вічність голова облдержадміністрації, Надзвичайний і Повноважний
Посол України Борис Клімчук,
народний депутат України від Маневицького округу №23 Ігор Єремеєв, Луцький міський голова Микола Романюк і – 20 січня 2017 р. – один із його попередників Антон Кривицький.
Біографія Антона Федоровича – цікава та
багатогранна. Він – із родини вимушених переселенців з-за Бугу. Народився 8
червня 1945 р. у с. Виноградне Березівського району Одеської області. Закінчив
Луцьку середню школу №7 після переїзду родини на Волинь. Трудову діяльність
розпочав у 17 років слюсарем на Луцькому електроапаратному заводі…
Потім молодого та ініціативного Антона Кривицького «взяли на олівець», і він здійснив блискучу кар’єру
по комсомольській і партійній лінії, став головою Нововолинського
міськвиконкому.
У березні 1987 – лютому 1991 р. він
уже голова виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів
Волинської області, а в лютому 1991 – квітні 1992 р. – перший
заступник голови виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів.
У квітні 1992 – липні 1994 р. Антона Кривицького призначають головою
комітету інвестицій, будівництва, архітектури і містобудування облдержадміністрації,
а з 1994 р. він тричі очолював міське самоврядування м. Луцька: аж до 2006 р.
У 2006-2010 рр. Антон
Кривицький начальник головного управління містобудування, архітектури та
житлово-комунального господарства облдержадміністрації, після звільнення поринув
у бізнес і громадське життя, а в грудні 2010 р. став радником Луцького міського
голови Миколи Романюка…
Відкриті джерела в «Вікіпедії» нагадують про чимало
звершень, які підкорилися Антонові
Кривицькому:
«15 липня 1990 року, ще до офіційного проголошення
незалежності України, біля Луцької міської ради підняли блакитно-жовтий стяг.
То був другий в Україні після Львова прапор, піднятий над міською радою.
Головою міськвиконкому у той час був Антон
Кривицький.
За правління Антона
Кривицького вперше в Україні усі комунальні платежі об’єднали в один чек.
До цього громадяни змушенні були користуватися окремими книжками на воду, газ,
електроенергію…
У часи головування Антона Федоровича Луцьк став
першим містом, де дозволили викупляти перші поверхи в житлових будинках під
магазини та офісні приміщення. Верховна Рада прийняла таке рішення тільки через
кілька років.
Саме Антон
Кривицький першим в Україні ввів акцизну марку на вино-горілчані вироби.
Завдяки цьому у місті вдалося збудувати тролейбусну лінію на Володимирську і на
Вересневе. Також при Антонові
Кривицькому вдалося запровадити конкурси на пасажирські перевезення.
За каденції Антона
Кривицького почали будувати наземний перехід над коліями залізничного
вокзалу. Продовжував курувати цю справу він і після того, як покинув посаду
мера, тому досі лучани називають перехід «мостом Кривицького».
Антон
Кривицький був першим, хто заговорив про будівництво
підземного переходу у центрі міста. Його спорудження тоді оцінювати у 6-7
мільйонів гривень і навіть знайшли інвестора. Проте, через супротив депутатів,
підземного переходу тоді так і не збудували.
Розповідають, що одним телефонним дзвінком Антон
Федорович за ніч збирав із луцьких бізнесменів зарплату вчителям і медикам,
коли в бюджеті бракувало коштів.
Розпочав будівництво фонтану на Театральному
майдані, однак через відсутність коштів, об’єкт так і не завершили. Зате
кабельні мережі від ЦУМу для будівництва підземного переходу перенесли в
безпечне місце…
На роботу пішки ходив, а часто навіть тролейбусом
користувався… Регулярно відвідував ринки, магазини, поліклініки та інші місця
масового перебування людей…».
Саме за головування Антона Федоровича м. Луцьк 4
роки поспіль займав призові місця в Всеукраїнському конкурсі «Місто найкращого
благоустрою” серед міст з населенням від 100 до 500 тисяч мешканців», і за
це його також слід поважати.
Одна з улюблених фраз Антона Кривицького – «Справжньому котові байдуже, що про нього миші
думають».
Тож хто і як 20 січня згадав про нього – діло десяте…
Володимир
ДАНИЛЮК.
На
фото Богдана ГОНЧАРУКА: таким був Антон Кривицький.