Відійшов у
засвіти письменник Іван Чернецький
Чернецький
Іван Іванович народився 23 грудня 1935 року в селі Злоєць на Холмщині. Помер сьогодні у с. Рованці – лиш Стир відділяв його
останню домівку від Луцька, де український поет також мав помешкання. Про це
повідомив його побратиму Йосипу Струцюку син письменника.
На минулому тижні журналісти «Волинської газети» встигли
привітати його з присвоєнням пожиттєвої президентської стипендії, якої
удостоївся поет Іван Чернецький від Володимира Зеленського. Був радий: «Буде на
хліб, масло, для Марії та ще й на чарку для колег-письменників».
Ще вчора заходив у редакцію «Волинської газети». Передав
для облорганізації НСПУ альманах «Рідні
обрії» та антологію «Літературна Рівненщина». Взяв на прочитання у голови
Спілки Ольги Ляснюк, прочитав і ось повертав книги.
Ще сьогодні говорив зі своїм добрим приятелем,
літератором і піснярем Миколою Гнатюком…
…А під обід – звістка: «Пішов у засвіти Іван Чернецький».
Щира і світла людина. Звістку про цей біль Ольга Ляснюк
не змогла передати без сліз…
Холмщак, який Волинь світлом доброслова, і жарту, і
життєвого правдивства освятив, вже мандрує небесними дорогами. І хай Йому будуть
на цім останнім шляху в поміч добрі справи, ліричні вірші, його добрі слова і любов
до рідної України, зокрема, й до Одещини, Волині, а щонайперше – до Холмщини.
Вічна йому пам’ять, хай спочиває у Бозі… Співчуття
дружині Марії, про яку завжди з повагою і любов’ю говорив, дітям, онукам,
родині…
…У
1942–1943 роках родина Чернецьких зазнала гонінь від німецької окупаційної
влади, а в лютому 1943 від рук польських шовіністів загинув батько майбутнього
письменника.
У
9-річному віці Іван Чернецький помандрував аж на Херсонщину, куди було
переселено сім’ю. Там, у селі Біляївка, пішов до першого класу.
1946
року на Східній Україні розпочався голод. Залишивши на Херсонщині могили діда
Павла і бабці Олени, Чернецькі переїхали на Волинь.
Спочатку
мешкали у Воротневі, потім у Рованцях, що поблизу Луцька.
Середню
освіту Іван Чернецький здобував у Луцькій школі №1, а вищу – на
історико-філологічному факультеті Луцького педагогічного інституту імені Лесі
Українки, де відвідував літературну студію.
По
закінченні інституту поїхав за направленням у Старокозацький район на Одещині –
працював вчителем історії та географії у селах Чистоводному та Підгірному.
Повернувся
на Волинь, вчителював у селі Печихвости Горохівського району, викладав історію.
У
1964 році залишив педагогічну працю й перейшов на роботу у Волинський
краєзнавчий музей.
Наступного
року вдома у Івана Чернецького кадебісти влаштували обшук, вилучили з десяток
віршів.
А
через декілька днів збори парторганізації управління культури за вірші
«Заздрість», «До питання про культ», «Смерть персонального пенсіонера» одноголосно
виключили його з партії.
Пізніше
Іван Чернецький працював у Луцькій міській раді, обирався депутатом міської
ради першого демократичного скликання, брав участь у створенні обласної
організації Товариства книголюбів, яку очолював 20 років.
Перші
вірші Івана Чернецького були надруковані ще 1957 року на сторінках газет, а
потім у літературному альманасі «Волинь» та у колективній збірці «Яблуневий
цвіт». Дебютував поет книжкою «Заручини» (1969), що побачила світ у видавництві
«Каменяр». Загалом у його творчому доробку п’ятнадцять книжок поезії та прози,
з них шість – для дітей.
Член
Національної спілки письменників України з 1981 року.
Лауреат
обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського (2000).
Окремі
твори перекладені російською, білоруською, польською мовами.
Упокой, Боже, душу спочилого українського поета Івана.
Колеги, друзі
та шанувальники його творчості