У Бібліотеці імені Олени Пчілки зібрались юні луцькі музиканти, щоб поговорити про гру на улюблених музичних інструментах та про складності роботи у дуетах, гуртах та великих колективах. Говорили відверто про написання власних пісень та секрети закулісся.
Віталій Муляр, ведучий, 8 лютого розпочав захід із розмови про власний досвід роботи у хорі. Говорив про наболіле:
«Зазвичай, люди думають, що хор – це просто люди, які вміють гарно співати. І що в такі колективи дуже легко потрапити. Ніхто й не здогадується, для того, щоб бути професійним хористом, треба вчитись не один рік. Під час навчального процесу вчать правильно співати, «ставлять» голос і, що не менш важливо, вчать зливатись голосом з колективом.»
Ведучий стверджує, що хорове мистецтво таїть у собі багато духовності. Зазначає, що свій шлях до хорового диригування розпочав у церковному хорі, куди ходив ще з 7 років.
До лави «експертів» дійства запросили Олександру Король та Наталю Лосєву.
Олександра грає на скрипці та є лауреатом українських та міжнародних конкурсів. Дівчина розповіла про види струнних інструментів, про сольні виступи та про складність роботи в студентських оркестрах.
Наталя грає на бандурі, пише вірші та музику та доводить всім, що музикант – це не вирок. Дівчина розповіла про біль усіх музикантів-початківців – коли в тебе не вірять.
«Коли я вступила до коледжу, я була в захваті від того, що я побачила, а мені казали: «Ну, що таке музикант? Будеш продавати пакети на базарі». Я була шокована, бо вірила, що бути музикантом – це класно та престижно. Мене це дуже зачепило, тому і написала на сторінці в Instagram «Ламаю стереотип, що музикант – вирок».
Дівчина поділилась історією створення власного музичного колективу. Першу пісню присвятила своєму товаришу, який був хворий. Знайшла людей в коледжі, спробували зіграти і з цієї пісні почалось.».
Зізнається, що єдиною перепоною на шляху до успіху є відсутність грошей, але потім додає:
«Головне – бажання. Воно до чогось доведе».
Найменшим учасником заходу був 12-річний Антон, який виступав у дуеті зі своєю мамою, Лесею МиколаївноюКалинюк. Мати дуже горда за свого сина, який розвиває у собі любов до співу.
«У сім’ї 3 дітей. Вони у мене всі різні та я підтримую усі їхні починання. Мій старший прийшов до музики лише у 20 років. З малих літ навернула лише Антона», – каже Леся Миколаївна.
Окрім співу, Антон вчиться грі на фортепіано та малює. Своє майбутнє вже планує тісно пов’язати з музикою.
Ідея створення такого заходу належить студентку ВККіМ імені Ігоря Стравінського Віталію Муляру. Допомогу у реалізації задуму знайшов в Молодіжному центрі Волині в особі Катерини Лебедь. Підготовку розпочали з пошуків приміщення. Бігали, шукали і знайшли.
«Метою заходу стало бажання довести молоді, що вони можуть показати свої таланти і не соромитись стукати у двері, коли треба допомога», – каже Катерина Лебедь.
Віталій Муляр додає:
«Хотіли, щоб молодь бачила, що сучасна музика – це не лише «мокрі кроси».
Організатори зійшлись на думці, що важко створити таке масштабне дійство, якщо за діло береться лише 2 людини. Треба домовитись за зал, мікрофони. А ще зробити рекламу, подзвонити усім і сказати: «Приходьте! Я думав, що буде набагато гірше. Боявся, що буде сидіти кілька людей на першому ряді. Але, результатом я задоволений».
Учасники були вільні у виборі музичних творів, з якими вони хотіли б виступити. Співали про самотність під укулеле, грали на фортепіано авторські твори про зародження життя. У залі була присутня Юлія Штець, викладачка ВККіМ імені Ігоря Стравінського. У ті моменти, коли на сцену виходив новий учасник, її очі світилися гордістю за своїх учнів.
Вікторія СЛОБОДЯН.
Фото авторки.