Чого НКГБ під час
Другої світової війни вирішив десантувати в Західній України загін
штрафників-чекістів? Існує безліч версій про справжнє призначення спецзагону
під командуванням полковника держбезпеки СССР Дмітрія Мєдвєдєва, а недавно
випливла на поверхню ще одна: пошук ставки фюрера «Вервольф» («Перевертень»)…
В далекому 1970 р. у видавництві ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардия»
вишла обмеженим тиражем книга під красномовною назвою «Чекисты». Серед багатьох розповідей про «дітей
залізного Фелікса» є й спогади колишнього начальника розвідки спецзагону «Победители»
(«Переможці») Алєксандра Лукіна під
гучним заголовком «Полювання на «індюків».
Серед іншого там розказують і про завдання, яке дала
десантованим у 1942 р. на Житомирщині та переміщеним у лісовий масив Лопатень
Цуманської пущі Волині в 1943 р. командирам та бійцям загону спеціального
призначення Дмітрія Мєдвєдєва:
«У штаб надійшла радіограма з Москви. Командування доводило
до нашого відома, що за деякими, наразі ще не перевіреними даними, десь на
Україні зараз знаходиться ставка Адольфа
Гітлера. Нам наказували встановити точне її місце знаходження».
Капітан НКГБ («Народный
комиссариат государственной безопасности» – «Народний комісаріат
державної безпеки», – авт.) Алєксандр
Лукін наводить такі деталі пошуків:
«Врешті-решт коло наших пошуків вирішено сконцентрувати 4
географічними точками: Ровно, Луцьк, Київ і Вінниця». Зрозуміло, ми були не
такими наївними думати, що ставка буде розташовуватися буквально на центральній
вулиці якогось із цих міст. Її треба було шукати на окраїнах. Безумновно, вона
мала бути ретельно замаскованою і охоронятися всіма засобами, які були в Третього
рейха». Першим містом, яке відпало, було Ровно, де наші розвідники вже встигли
все ретельно вивчити… Потім відпали Луцьк і Київ. Залишилася Вінниця».
Цінні розвіддані вдалося добути спецагенту Ніколаю Кузнєцову, який проводив
діяльність у гітлерівському тилу з документами обер-лейтенанта Вермахту Пауля Зіберта. В грудні 1942 р. на території Рівнещини на трасі
Київ-Львів група спецпризначенців знищила легковий автомобіль, захопивши в
полон із секретними документами майора
графа Гаана та підполковника Райса.
Згодом вони дали цінну інформацію:
«Ставка Адольфа Гітлера розташована
в лісі біля с.Ново-Михайлівка, за 200 метрів від траси Вінниця-Київ. Північніше
від неї великий стратегічний аеродром. Це – останнє слово військово-інженерної
науки. Кодова назва «Вервольф» («Перевертень»). Раніше називалася «Дубовим
домом». Біля лісу – електростанція, є дві радіостанції. Для фюрера збудували
цегляний будинок, обкладений сосновими брусами. Із будинку – хід у підземне
бомбосховище. Біля будинку – басейн і клумба з квітами… Всі будівлі
вифарбувані в зелений колір, на них посаджені дерева – граб, дуб, сосна… Довкола
– 36 спостережних вишок військ СС, є 3 батареї протитанкових гармат і велика
кількість засобів ППО… Прокладений підземний кабель зв’язку з Берліном,
Києвом, Ростовом-на-Дону, Харковом, Дніпропетровськом і Житомиром»…
Згодом радянська авіація розбомбила цей об’єкт, і наразі в
лісі біля м. Вінниці вціліли лише окремі бетонні конструкції…
Щодо особового складу спецзагону НКГБ «Победители», то він
більше нагадував підрозділ штрафників. До 22 червня 1941 р. і командир загону
полковник Дмітрій Медведєв, і
розвідник-диверсант Ніколай Кузнєцов,
і сам начальник розвідки Алєксандр Лукін
як «вороги народу» були репресовані чекістами, а Дмтітрій Мєдєвєдєв потрапляв у тюрму двічі…
Роман УСТИМЧУК.
На фото з книги : Ніколай
Кузнєцов у формі офіцера НКГБ і Вермахту.