Одне з найбільших сіл Турійщини і
центр однойменної сільради – с. Купичів – потерпає від бездоріжжя. В минулому
залишилися славетні часи, коли тут жили чехи, а центральна вулиця села була
вимощена бруківкою…
До 1945 р. у с. Купичів Турійського р-ну
мешкали, в основному, чехи та українці, нечисельна єврейська громада була
винищена гітлерівцями же восени 1942 р., а поляки, після формування тут штабу
27 Дивізії піхоти Армії Крайової влітку 1943 р., згодом або самотужки вирушили
по той бік річки Західний Буг, або були депортовані туди насильно.
Переселилися
в повоєнні часи в Чехію і етнічні чехи. Відтак, нині в селі, де нараховується
майже 900 осіб, мешкають, в основному, українці. Лише згадують, як пращури
розповідали, що тут була гарна школа, кілька храмів, навіть броварня, на якій
вироблялись і просте пиво, і темне баварське. А ще тут працювала цегельня з
піччю на 6000 цеглин, яка виробляла також кахель…
Зрозуміло,
що добрі господарі ще до початку Другої світової війни подбали і про гарні
будинки, і про електричне освітлення вулиць і, звичайно, про тверде покриття на
дорозі, фрагменти якого й нині подекуди проглядаються з-під старого асфальту.
А от самого
асфальту навіть на центральній вулиці населеного пункту фактично немає. Роки
безгосподарності та недофінансування призвели до того, що одразу від траси
сполученням Рожище-Турійськ тут – суцільні вирви, вибоїни і навіть ями.
Чому так
відбувається і хто, нарешті, відремонтує селянам дорогу? Причому, не лише
Купичева, але й навколишніх сіл?
Світлана КОМА.
На фото авторки: купичівська
центральна вулиця.