Такою
вже є людська свідомість. Минуле видається світлим, теплим і щасливим. У ньому
всі молоді, здорові та живі. З часом емоції згасають, виникають інші здобутки
чи проблеми, але прожиті роки не відпускають. Особливо ті, що пов’язані з
дитинством… І нічого в цьому поганого немає тільки за однієї умови: якщо під
сентиментальністю не приховується холодний розрахунок.
19 травня в довідковій літературі значиться як День
піонерії. Давно не червона дата в календарях Незалежної України. Але для
багатьох, особливо в соцмережах, привід для ностальгії за дитячо-юнацькими
роками… Мовляв, як гарно ж було: діти ходили в туристичні походи, відпочивали в
піонерських таборах, були дружними, завзятими та працьовитими…
Між тим, насправді радянська піонерія була зовсім не
розвитком цивілізованого скаутського руху, а модернізацією більшовицької
ідеологічної машини під вимоги «будівництва світлого майбутнього».
Після перемоги фінансованого німецьким кайзером
червоного перевороту в 1917 р. перед заколотниками на чолі з Владіміром Лєніним
постало завдання штучного вирощування «нової радянської людини», для якої
партія мала бути ріднішою від рідних батьків. Наприкінці 1921 р. «Російський
комуністичний союз молоді» (згодом – ВЛКСМ) постановив, а 19 травня 1922 р. на
своєму зїзді офіційно створив свій підрозділ для малолітніх – піонерську
організацію. Спочатку вона називалася на честь лідера повстання римських рабів
– Спартака, а після смерті «вождя світового пролетаріату» і аж до розвалу СССР
– на честь Владіміра Лєніна.
Для дітей придумали не лише гарну форму з червоними
галстуками, не тільки барабани та горни і не лише туристичні походи, але й
чіткі алгоритми поведінки. Один із найхарактерніших: «Піонери! В боротьбі за
справу Комуністичної партії будьте готові!». «Завжди готові!», – лунала
відповідь…
Тому й придумали для майбутніх піонерів відповідних
героїв – наприклад, Павліка Морозова, який «заклав» своїх батьків-«куркулів» в
ОГПУ, регулярно «сигналізував» про інших «ворогів народу», за що його розлючені
селяни просто вбили. І мертвий донощик став ідолом…
Зрозуміло, що в період російсько-української війни
на Донбасі агресивний Кремль використовує будь-яку можливість, щоб нагадати про
свою імперську сутність. Тому там все активніше використовують історію як
аргумент тиску на свідомість громадян інших держав. І навіть, здавалося б,
безневинні спогади про «щасливу піонерію» з використанням тоталітарної та
забороненої в Україні символіки – це, щонайменше, наруга над мільйонами жертв
імперського минулого.
Що було в дитинстві, того не повернути. Честь тим,
хто гідно прошов випробування обов’язковими в СССР «жовтенятами», «піонерами»
та «комсомолією». Шкода небагатьох, які
продовжують жити з головою, обернутою назад.
Володимир
ДАНИЛЮК.
На
фото з «Вікіпедія»: піонерські форма та атрибутика 70-их років минулого
століття.