Чи «порішає» «Папа», який хотів купити луцьку
«Волинь», вихід свого «Інгульця» в УПЛ за рахунок «хрестоносців»?
За тур до завершення багатостраждального Чемпіонату
України в Першій лізі доводиться говорити не так про спортивні змагання, як про
несамовиту боротьбу за місце під сонцем УПЛ власників клубів із периферії.
Особливу роль у процесах, що нагадують «бандитські 90-ті» посідає земельний
латифундист із Кіровоградщини Олександр Поворознюк, який паралельно виступає в
ролі президента ФК «Інгулець» із селища на березі річки Інгулець, де проживає
менше 8 тис. населення і яке на смт з села перетворилося лише в 1963 р.
Можливо, колись екс-легіонер «Волині» Младен
Бартуловіч розкаже, що він побачив усередині «Інгульця» після переїзду з
західноукраїнського м. Луцька в селище, де проживає менше 4 тис. населення. І
про те, які завдання ставить перед футболістами та якими методами домагається
їх втілення в життя одіозний «Папа», який «прославився» на всю Україну
відповідним номерним знаком із чотирьох букв на своїй машині та майже
кілограмовим золотим ланцюжком на огрядній шиї. А, можливо, отримавши свій
гонорар, Младен Бартуловіч поїде додому, не сказавши нічого… Як, власне, й інші
гравці, котрі свого часу захищали прапори луцьких «хрестоносців»: Богдан Шуст і
Артем Щедрий…
Проте і без них відомо, що в Першій лізі точиться
немилосердна боротьба за 3 путівки в Українську прем’єр-лігу. Найбільше шансів
– в ФК «Інгулець» (Петрове), який наразі й очолює турнірну таблицю.
Усе-таки, диктат у міжсезонні, до якого вдався «Папа»,
вимагаючи будь-що відновити змагання в Першій лізі, приніс результат.
«Якщо ухвалять рішення, що в УПЛ вийдуть 3
клуби-лідери за поточними показниками, нам не залишиться нічого іншого, як «задіяти»
котраргументи. На «крутих» зхавжди знайдуться «ще крутіші». І якщо буде
потрібно, підемо в Лозанну, хай нас розсудить Спортивний арбітражний суд!», –
цитує Олександра Поворознюка портал «Спортарена».
І тут найбільшу увагу привертають навіть не сільські
«Рух» (Винники) та «Минай» (Закарпатська обл.), а саме «Інгулець» на чолі з
Олександром Поворознюком. Що відомо про «Папу» і чого від нього чекати?
Олександр Поворознюк народився 6 березня 1971 р. у
с. Новануланівка в Петровському р-ні Кіровоградської обл. Закінчив Дніпропетровський державний аграрний
університет, економіст, а також – Кіровоградський інститут
сільськогосподарського машинобудування за спеціальністю «машинобудування» та
«Адміністративне управління».
Починав трудитися водієм в фірмі «Selkhmimia» і
постачальником в колгоспі, який згодом очолював. До 2000 р. він займався
продажем дизельного палива.
Як деталізує портал «Latifundist», 2000-створено ферму AVIL. Спочатку він узяв
на себе акції своїх батьків, потім взяв на себе наділи сусідів та інших селян
від Нововільївка, а потім більше 37 людей з с. Олександрівки. 2006-обрано
Головою правління П’ятихатського СВК, а з 2007 р. він став генеральним
директором П’ятихатської агрофірми (AVIL), яка була створена на базі «П’ятихатського».
Як і всі любителі золотих ланцюгів на шиї, він
полюбляє церкву. Тому був нагороджений
орденом Святого Станіслава V з лицарським хрестом… У 2014 р. балотувався в
народні депутати України, але невдало.
Виникає запитання: а яким же ж чином він опинився у
великому футболі?
«Свого часу я не став професійним футболістом у
зв’язку з обставинами, хоча мене запросили до спортивної школи-інтернату донецького
футбольного клубу «Шахтар». Зараз я прагну бути реалізованим як президент
клубу. Моя мета полягає в досягненні прем’єр-ліги і Ліги Європи», – пригадував
Олександр Поворознюк свої молоді літа на порталі «Latifundist».
Тож, як розповідав порталові «Футбол 24», у 2009-2010
рр. він став президентом футбольного клубу Першої ліги ФК «Десна» (Чернігів),
який відібрав у попереднього власника за борг у розмірі 3 млн грн… Щоправда, справа
завершилася банкрутством:
«Я цей клуб забрав за 3 мільйони гривень, які мені
був винен Коротков. Я лоханувся на тому, що мені хіба нотаріально передали 100%
клубу. По актах прийому й передачі мені передали і стадіон, і базу. Коли я
приїхав у Чернігів, мені мер сказав: “Вибач, дорогий, але, якщо не будеш
підтримувати мене на виборах і будеш вести свою політику, то будеш грати на
стадіоні Гагаріна за гроші”. Я показав всі акти, а мені кажуть – це все
муніципальне. А ти купив футбольний клуб лише на папері. Коли я прийшов туди,
то там був повний хаос, все в боргах. Цього всього на паперах я не бачив. Вийшло,
що і три мільйони втратив, і не зміг розвити себе так, як і хотів, на посаді
президента футбольного клубу».
Тому 2013 р. Олександр
Поворознюк став президентом ФК «Інгулець»… А в 2018 р. узагалі взявся за зброю!
«Спочатку думав, сон, потім – що кіно знімають. Ну,
я не міг подумати, що можна так нагло приїхати і забирати чуже. Але дійшло до
цього, зрозумів, що це – серйозно. Я почав телефонувати в усі інстанції: в
обласне управління внутрішніх справ, в прокуратуру, в райвідділ міліції… Всі
прибули, почали розбиратися. Нападники почали розбігатися в різні боки, їх
почали «відпрацьовувати»… Хочу заспокоїти всіх пайовиків: у нас усе добре.
Результат рейдерської атаки: 3 розстріляні машини, 25 осіб затримано. Я нікому
не продавав свого господарства, не зраджував пайовиків і нікому нічого не
заборгував. Я з легкістю брав автоматі стріляв не в людей, а в нелюдів, які
хочуть нажитися на рівному місці», – наводить слова «Папи» портал «Latifundist».
Цікаво, що 2 роки тому і журналісти з «Футбол 24»
поцікавилися, навіщо йому взагалі футбольний клуб?
«Я з багатьма журналістами спілкувався, але мені
ніхто такого питання не ставив. Якщо ви приїхали до мене і хочете відвертої
розмови, то, мабуть, начувані про мене. І ставити таке питання… Це моє
дітище. Це, якби ви вбили свою дитину й познущалися над нею. Я створив цей клуб
з нуля і живу 24 години на добу. А ви провокаційно питаєте, навіщо мені цей
клуб. Він мені для того, щоб я отримував задоволення. У вас, журналістів, лише
одне на умі. Клуб – іграшка, якою пограєшся і покинеш. Все, що я роблю, за
гроші, зароблені цими руками і цими мозгами. За 4 роки я побудував стільки
стадіонів, баз і все решта для дитячого футболу, що дай Бог, щоб деякі зробили
за життя. Різниця між мною та олігархами тільки одна – я роблю за свої гроші, а
вони – за крадені», – відповів.
Тут же ж він зізнався, що свого часу отримав
пропозицію… купити ФК «Волинь» (Луцьк):
Не відомо, чи це правда, але до «хрестоносців» із
тих пір «Папа» дихає не рівномірно, звинувачуючи в усіх гріхах. Наприклад, у
договірних матчах:
«А «Волинь» – «Геліос»! Це ж просто дурдом.
Захисники роблять вигляд, що борються. Це повна маячня. Тут треба приймати
жорсткі заходи й ставити всіх на місця».
«Це було в Другій лізі, коли ми грали з «Волинню» в
Кубку. Підходить до мене один фраєрок і каже: «Дам вам 500 тисяч, якщо
програєте з різницею в 5-6 м’ячів. Якщо хочете, я поговорю з захисниками і
розповім, як це робити». Я відповідаю: «Помнож цю цифру на три і я прих***ю «Волинь».
Просто приб’ю її. Мої будуть іти головами в підкатах, щоб виграти». А він: «Та
ні, мені треба, щоб ви програли. Не зробите ви, то зроблять ваші футболісти». Дивлюся
футбол. Нам не забивають, а захисники нервуються, плюються. А я не можу
зрозуміти – капітан в свої ворота забиває. А в кінці нам забивають з пенальті,
який спеціально привезли. В підсумку програли 0:2 – ставка не зіграла», –
сказав порталові «Футбол 24» Олександр Поворознюк.
І – так відповів на запитання: «Ви хотіли купити «Миколаїв»,
«Волинь», «Зірку», але для вас принципово мати команду саме в Петровому?»:
«Я хотів ці клуби. Але все закінчувалося на одному.
Жити і тренуватися ми можемо тут, а грати у Миколаєві чи Кропивницькому. Я живу
для своєї маленької батьківщини і своїх людей»…
Ось із такими «президентами» і має справу українська
футбольна спільнота!.. Але вона, вочевидь, не має важелів впливу ні на «Папу»,
ні на йому подібних. Бо людина заявляє про мрію вивести «Інгулець» у єврокубки,
тоді як замість стадіону в селі – примітивна галявина, а роль туалету виконує
нужник типу «сортир»!
Тому жертвою власної некомпетентності та закулісних
ігрищ уже став відсторонений від посади президента ПФЛ Сергій Макаров. А що,
власне, було очікувати від горе-керівника, в присутності якого «Інгулець» у 24
турі змагань з допомогою лже-судді Івана Бондаря, граючи з 54 хв. у більшості
проти івано-франківського «Прикарпаття», вигриз перемогу лише на 90+3 хв., коли
отримав право на абсолютно безпідставний пенальті?
Щодо «Волині», то 13 серпня у с. Минай Закарпатської
обл. лучани зіграють із місцевою командою, котра на гру першого кола приїжджала
в м. Луцьк автобусом «на бляхах» і яку багато хто вважає дітищем закарпатських
контрабандистів. Лучан у цьому матчі влаштовує лише перемога, обслуговувати
буде жіноча бригада на чолі з Катериною Монзуль, також працюватиме система
відеоповторів для арбітрів.
Але чи тільки футбол визначає в Першій лізі
переможців?
Сергій ШРАМЧУК.
На фото прес-служби ФК «Інгулець»: президент клубу з
Кіровоградської області «Папа», він же ж – Олександр Поворознюк.