Як
українців до польських Сенату та Сейму обирали…
Не втихає тема цьогорічних українських місцевих
виборів. І доки обласна виборча комісія продовжує невтомно рахувати голоси за
кандидатів, а подекуди навіть у судах намагаються встановити законність
волевиявлення громадян, лучанка Мар’яна
Миць нагадала про повчальні події минулого.
85 років тому на Волині також відбувалися вибори. У
Другій Речі Посполитій, куди в 1921-1939 рр. наша область входила як ядро
однойменного воєводства з адмінцентром у м. Луцьку (от вам і реалізація
класичної ідеї про Велику Волинь!, – ред.),
громадяни визначалися зі своїми посланцями до обох палат парламенту – Сейму і
Сенату.
«Як на мене, проблемою усіх цих перегонів в Україні,
після яких надходить час нарікань і розчарувань, є незнання нашими
співвітчизниками історичних і національних особливостей політичного життя краю
і навіть своєрідної ментальності чи то галичан, волинян, подолян, – вважає
кандидатка історичних наук, доцентка Волинського інституту післядипломної педагогічної
освіти Мар’яна
Миць, яка свого часу працювала в складі Редакційно-видавничої групи «Реабілітовані
історією. Волинська область». – Тому й оприлюднюю агітку-звернення 1935 р.
Волинського Українського Об’єднання (ВУО), яка таки дочекалася в моєму
сімейному архіві свого часу. Саме ВУО було україноцентричною силою, яка
протягом багатьох років утворювало в Сеймі й Сенаті Другої Речі Посполитої «Парламентарну
репрезентацію Волині», що давало послам і сенаторам від Волинського воєводства
не лише боронити українців, але й створювати умови для поступу українського
економічного життя, культури і освіти. А чому це їм вдавалося? Бо волинські
селяни й міщани робили в ті часи правильний вибір!».
Авторка навела кілька характерних цитат зі
звернення, оригінал якого дивом зберігся в її родинному архіві: колись дідусь
поклав між екслібрисами, потім батьки передали…
«Не нарікай, як не підеш голосувати, коли спіткає
тебе лиха доля, як криза через твою байдужість над тобою петлю затягне. Не
послухаєш, що тобі радять розумні люди, сам будеш тягнути лихо і під ним у
безсиллі голодний впадаєш і загубиш родину свою, дітей у жебраків перетвориш!»,
– зазначалося у зверненні ВУО до українців.
У листівці, котра була виготовлена в друкарні М.
Шнайдера в м. Луцьку працювала на вул. Ягелонській, 91), також зазначалося:
«Теперішні вибори то є плебісцит, себто підрахунок,
– чи прагне Волинь волі чи неволі, порядку чи неладу».
Слід зазначити, що ВУО не лише брала активну участь
у виборах до обох палат парламенту Другої Речі Посполитої, але й регулярно мала
там репрезентацію. І фактично всі патріотичні проукраїнські сили гуртувалися
саме навколо цього об’єднання.
Нині, як свідчать кожні наступні вибори, це середовище розпорошується між
багатьма партіями, а тому програє безідейним структурам, побудованим на основі
вождізму, котрі здатні як швидко набувати сили, так і миттєво зникати.
Володимир
ДАНИЛЮК.
На
фото з родинного архіву Мар‘яни
МИЦЬ: Головна управа та Головна рада ВУО під час
зібрання 24 липня 1935 р., серед членів яких – чимало родичів Мар‘яни Миць; текст звернення 1935 р.
