Початок навчального року — це час, сповнений нових вражень, викликів і очікувань як для школярів, так і для їхніх батьків. Особливо важким цей період може видатися для першокласників, які лише починають знайомитися із шкільним життям.
Мова йде про впровадження дисципліни у життя, дотримання розкладу та знайомство з новими людьми. Адаптація до цих змін може викликати тривогу і стрес, що впливає на емоційний стан дитини та її подальше бажання вчитися.
Спочатку дорослим, може здаватися, що немає нічого незвичайного у поході до школи. Однак діти можуть стикатися з психологічними викликами, оскільки відбувається формування нової внутрішньої ролі – учня; і цей процес тривалий. Певна річ, кожен чув про досвід інших, та власний може відрізнятися від встановлених очікувань і це теж варто враховувати та допомагати проживати його.
Метою однієї із наймасштабніших реформ МОН “Нова українська школа” однозначно є полегшення пристосування школярів до нових обставин. Однак іноді буває складно повернутися за шкільну парту після літніх канікул, а першокласники, для яких це вперше, можуть відчувати особливу тривогу. Тож ми поспілкувалися з психологами та з’ясували як допомогти дітям з адаптацією.
Що таке стрес і його ознаки
Загалом стрес є реакцією нашого організму на спробу пристосуватися до змін або нових обставин. Ми стресуємо не лише через складні чи неприємні події, адже навіть через приємні обсавини люди можуть переживати позитивний стрес. Відтак, такий стан може виникати у дітей під час навчання, наприклад, чи від отримання похвали.
Серед основних подразників стресу психологиня та гештальт-терапевтка Наталія Бечерікова виділила такі: нові вимоги до соціальної поведінки, появу жорсткішої дисципліни, зміна кола спілкування, поява нової опорної фігури серед дорослих (класний керівник) та випробування своїх здібностей.
“Нові вимоги до соціальної поведінки, дисципліна, обов’язковий режим – все це вимагає внутрішніх зусиль від дитини. Це довготривалий розвиток вольової сфери і щоб цього дотримуватися необхідне поступове вивчення правил, розуміння сенсів дій і, звичайно, доброзичливий підхід дорослих”, – розповідає психологиня.
Ознаками сильного стресу, на які батькам варто звернути увагу, можуть бути різкі зміни в поведінці дитини. Якщо дитина стала занадто мовчазною або, навпаки, надмірно збудженою і гіперактивною, це може свідчити про наявність стресу. Проблеми зі сном також є тривожним сигналом: дитина не може заснути, їй складно прокидатися, сняться жахи або вона часто прокидається вночі. Також порушення харчової поведінки, коли дитина або їсть занадто багато, або зовсім відмовляється від їжі. Крім того, дитина може демонструвати тривожну поведінку — часто плакати, переживати за все, що відбувається навколо.
“Іншими сигналами стресу може бути й надмірна роздратованість, агресивність, капризність та часті емоційні вибухи. Якщо дитина почала повертатися до більш ранньої поведінки, ніби знову стала маленькою, або ж відбулося регресування в навичках і знаннях, це також може свідчити про стрес і потребує додаткової уваги батьків”, — додає психологиня.
Як допомогти дитині?
Допомогти дитині адаптуватися до навчального процесу і запобігти надмірному стресу — це відповідальність не лише школи, але й батьків. Також варто врахувати, що у той час як у школі першокласники тільки починають формувати нові зв’язки – інші учні будуть їх відновлювати. Тож батьки можуть допомогти дитині з цим.
“Перш за все, важливо дотримуватися режиму дня: забезпечити дитині можливість вчасно лягати спати, вставати, гуляти, їсти та проводити час з родиною. Важливо також уникати перевантаження дітей додатковими заняттями в перші кілька місяців та не вводити нових змін, таких як переїзд, новий тренер або ремонт. Дитині необхідно дати можливість активно рухатися після занять, щоб зняти напругу від тривалого сидіння і концентрації. Робоче місце для дитини варто організувати заздалегідь, а також допомагати підтримувати порядок, що допоможе їй налаштуватися на уроки і виробити звичку”, – радить психологиня Наталія.
Також варто обговорювати з дитиною події, які з нею сталися за день та більше прислуховуватися до неї. Це має виглядати як природна розмова, а не допит. Важливо також підтримувати емоційний зв’язок через обійми, тримання за руки, розмови, ігри разом, та підтримуючі фрази.
“Будьте терплячими, розуміючими, стабільними для дитини, підтримуйте та проявляйте свою любов і віру в неї”, – зазначає психологиня.
Щоб підготувати дитину до навчального процесу до початку занять, варто заздалегідь ввести новий режим сну за кілька тижнів до початку навчального року. Організуйте робоче місце для дитини і придбайте необхідні речі разом з нею. Якщо дитина до початку навчання вже має досвід перебування у соціальних групах, це допоможе їй легше адаптуватися до шкільного середовища. Не варто створювати додаткове навантаження напередодні навчального року. Розповідайте дітям добрі та веселі історії про школу, дивіться разом мультфільми або читайте книжки на цю тему. Якщо є можливість, познайомте дитину з учителем заздалегідь і покажіть їй школу та клас.
Взаємодія із дітьми з особливими освітніми потребами
Важливою складовою адаптації дитини до школи є її підготовка до взаємодії з однолітками, які мають особливі освітні потреби (ООП). Спілкування з дітьми, які відрізняються за потребами, вимагає чуйності, розуміння та підготовки як з боку самих дітей, так і їхніх батьків. Тож ми поспілкувалися з психологинею Наталією Тимків, яка має досвід роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах НУШ.
“Підготовка дітей без особливих потреб до спілкування з однолітками, які мають ООП, є дуже важливою. Особливо якщо це стосується безпосередньо навчання в одному класі. Вже сформоване позитивне ставлення і розуміння з боку вашої дитини ситуації та контексту допомагає створити інклюзивне середовище, де всі учні відчувають себе прийнятими і цінними. Просвітницька робота на цю тему сприяє розвитку емпатії, співчуття та соціальних навичок”, – пояснює Наталія.
Розуміння різноманітності та навчання співіснування з дітьми, які можуть мати інші потреби або поведінкові особливості, допомагає у формуванні стійкого та гармонійного суспільства. Тож оскільки батьки – це безпосередній обʼєкт для наслідування; – навчання буде ефективне не тільки завдяки обґрунтованим поясненням, а й власним діям. Ознайомлення майбутніх першокласників з особливостями станів дітей з ООП потребує емпатії та позитивного підходу.
Психологиня додає: “Поясніть, що всі люди різні. Хтось може швидко бігати, хтось любить малювати, а хтось — багато мріяти. Є такі дітки, які можуть по-іншому сприймати світ навколо. Наприклад, один із ваших однокласників може не дуже любити гучні звуки або не завжди дивитися прямо в очі, коли розмовляє. Але це не означає, що він чи вона не хоче гратися або дружити. Просто ця дитина робить це по-своєму”.
Також для кращого занурення у це питання, батьки можуть разом з дітьми читати книги або дивитися фільми, які висвітлюють різноманітності, інклюзії та співчуття. Основне, що важливо донести, це те, що кожен учень має рівне право бути частиною класу, незалежно від своїх особливостей.
Олександра МАЛИШЕВА
Ілюстрація: Ольга ДАНИЛЮК