Із зарплатою
та без боргів
Директора ДП «Колківське ЛГ» Сергія Матчука не просто
застати у його кабінеті. Він – у постійному русі: то в лісоугіддях, то з
лісничими раду радить, то проходжується цехами лісгоспу, звітується про роботу
лісопідприємства перед місцевими громадами або ж в лісоуправлінні. І цього разу
до журналістів «Волинської газети» поспішив із цеху, де цікавився, як іде
переробка деревини.
– Сергію Миколайовичу,
як Вам працюється в умовах пандемії?
– Зізнаюся чесно, що на початку року довелося важкувато,
але на сьогоднішній день, можна сказати, що підприємство живе, – мовив щиро. –
З доведеними планами справляємося успішно, зарплату люди одержують справно,
податкових боргів не маємо ні перед державною, ні перед місцевою казною. Це, на
мою думку, основний показник для будь-якого керівника. Він завжди повинен бути
в нормі. Маємо п’ять лісництв, колективи яких працюють ритмічно та злагоджено і
забезпечують позитивний загальний результат. Крім зарплати, працівники
отримують ще й невеличкі премії.
– Лісівники
завжди були прихильними до учнівської молоді. Чи підтримуєте дітей у цей час?
– Ми маємо чотири шкільних лісництва, у яких займається
понад 100 юних лісівників. Але й з іншими школами співпрацюємо. Залучаємо дітей
до різних робіт – посадки лісу, догляду за культурами, збору насіння деревних
порід, проводимо лісові уроки. Звісно, є в нас для них і нагороди. Коли дітям
прищеплювати з самого початку любов до природи, тоді ми будемо мати бережливе
ставлення до неї та хороших спеціалістів.
– Себе в
такому віці пам’ятаєте?
– Я починав, відверто кажучи, садити ліс на п’ятигектарній площі. Два тижні на це затратили удвох із
братом. Батьки грошей нам просто так не давали, самі повинні були їх заробити.
Дякую батькові, що він нас так виховував. Такий час тоді був.
– Де
знаходиться та ділянка, де росте ліс, посаджений колись хлопчаками, один з яких
нині директор лісгоспу?
– У с. Сильне… Це з правого боку, як їхати на Карпилівку.
– Яке це
було тоді лісництво?
– Сильненське лісництво. Я до того, що просто так нічого
не дається. Усе здобувається працею. Кожна справа любить, щоб нею займатися
конкретно. Лише при такому підході можна досягнути бажаних результатів і особистих,
і колективних. Якщо керівник буде працювати, опустивши руки, то зайве тоді питати
щось від підлеглих. Ти завжди маєш бути взірцем, не давати приводу для зайвих
розмов. Іншого не дано. Усе, як відомо, пізнається в порівнянні. Працюєш сам,
сумління проявлятимуть й інші. Коли ж днями буваєш невідь-де, тоді не намагайся
закликати до дисципліни підлеглих. Нічого з цього не вийде. Показушною вона
може бути, але не справжньою.
Володимир
ПРИХОДЬКО,
Сергій
ЦЮРИЦЬ.
На фото
Віктора РАЙОВА: Сергій Матчук.