«Фронтера:
Нові світи» випустила серію відео для дітей
В рамках проекту «Фронтера: Нові світи» вийшло
десять відео для дітей про складні теми і явища світу довкола за мотивами
сучасних україномовних художніх та нон-фікшн видань. Серед проговорених тем -
Голокост, радянське минуле, екосвідомий спосіб життя, Чорнобильська катастрофа,
інклюзія. Реалізовували проект спільно з Українським інститутом книги та
театром «ГаРмИдЕр».
Однією з тем відео було життя дітей з
інвалідністю за мотивами казки Оксани Драчковської «Зайчик-нестрибайчик та його
смілива мама», яка вийшла другом у дитячому арт-видавництві “Чорні вівці”.
Авторка виховує сина Назарка, який пересувається на візку. Одного разу вони
прийшли до школи якраз на початку перерви. Діти-другокласники вибігли в коридор
та побачили хлопчика. Вони не могли зрозуміти, що ж відбувається й чи дійсно це
дитина.
«Власне
тоді й зародилася ідея розповідати малюкам про інклюзію. Зараз в Україні ця
тема не дуже поширена, адже багато років люди-візочники фактично ховалися по
домівках або у спеціалізованих закладах. Й відбувалося це не через те, що вони
не можуть жити повноцінно, а через відсутню інфраструктуру, яка б дозволила
пересуватися по місту та вести активний спосіб життя. На жаль, ми не ще не
переросли це радянське минуле. Якщо подивитися зараз на місто, то воно досі на
90 % недоступне», – розповідає Оксана Драчковська. До речі, і в її книзі звірі
– це алегорія на людей, а мама зайчика ходить до лісової управи (міської ради),
аби таки домогтися, щоб її зайчик-нестрибайчик міг пересуватися, адже для цього
усього лиш необхідно поставити місток.
Усі важливі навички дитини формуються
змалечку, саме тоді й потрібно пояснювати, що люди бувають різні. «Мене часто
питають, як пояснити правила поведінки з хворою дитиною. По-перше, не вважати
її недієздатною. Абсолютно нормально говорити з людиною на візку, запитувати в
неї, що тебе цікавить, а не в того, хто поряд», – каже Оксана Драчковська.
Вона додає, що й сама опановує «правила
гарного тону». До прикладу, не так давно
дізналася, що під час спілкування з візочником треба сісти біля нього. Якщо ж
нема стільця – присісти, адже це вияв поваги. Це працює й для спільних світлин,
аби усі були на одному рівні.
«На
жаль, в нас поки немає освіти, як бути тактовним і допомагати людям з
інвалідністю», – вважає вона. Недостатньо й книг на цю тему, хоча вони почали з’являтися й користуються
популярністю, а значить – затребувані.
Сама авторка спочатку планувала
випустити методичку для вчителів та врешті обрала жанр казки – й не помилилася.
Адже через таку історію набагато легше пояснити дитині складні речі.
Відео про цю та інші книги на складну
тему можна подивитися на каналі «Фронтера» в Ютубі.
https://youtu.be/zasmcfrQsSY.
Також організатори наголошують, що з
радістю нададуть їх вчителям, вихователям чи бібліотекарям для використання під
час занять.
Наш кор.