Covid-19
убив чергову легенду радянського кіно, яку знову не змогли врятувати російські
лікарі. На 72 році життя помер артист Боріс Плотніков, який виконав чимало
легендарних ролей в театрі і кіно…
Кілька днів тому актор Російського інституту
театрального мистецтва (ГИТИС) захворів на коронавірус і був поміщений в
реанімаційне відділення однієї з лікарень. Але зусилля медиків виявилися
марними – Боріс Грігорьєвіч помер, поповнивши своєю зіркою небесне суцвіття адекватних
акторів радянської епохи…
Він народився 1949 р. у невеличкому сибірському м.
Нєвьянск. У кіно дебютував у фільмі Ларіси
Шепітько «Сходження» (1976 р.), і ця роль принесла йому всесоюзну
популярність.
А потім було чимало важливих для свідомості тодішніх
«гомо совьєтікус» ролей. Найвідоміші – «Собаче серце» «Холодне літо 53 року» (1987
р.) про сталінські репресії, ГУЛАГ і намагання чесних людей вирватися на волю
навіть ціною власного життя…
У цій стрічці Боріс
Плотніков виконав епізодичну, але яскраву роль сина одного з головних
героїв – Павла Скоробогатова (це
була остання роль легендарного актора Андрєя
Папанова).
– А Ви вважаєте, що ми були повинні піти слідом за
ним і зникнути?, – сказав під час зустрічі з «Лузгою», бойовим побратимом безневинного «ворога народу» Скоробогатова
його син (Боріс Плотніков),
пояснюючи, чому з матірю після арешту батька відмовився від нього…
І коли довідався, що батько був безневинним, тільки
й сказав:
– Але ж нам нічого не було відомо… Нічого… Чому, за
що?..
І важко опустився на родинний диван…
Не менш яскравою була його роль в екранізації
відомого роману киянина Михайла Булгакова
«Собаче серце» (1988 р.), де він грав доктора Івана Борменталя, асистента професора Філіпа Прєображенского (Євгєній
Євстігнєєв).
І тут – сувора і трагікомічна про початки радянської
дійсності після більшовицького перевороту. І тут – тінь неминучих репресій за
спиною…
Філіп
Прєображенскій:
– Розумієте, що вийде, якщо нас «накриють»? Нам із
вами, беручи до уваги походження, «від’їхати» не вдасться, не дивлячись на нашу
першу судимість… Адже у Вас немає підходящого походження, дорогенький?
Іван
Борменталь:
– Який там чорт?! Батько був судовим приставом у
Вільно (стара назва литовського м. Вільнюс, – ред.).
Філіп
Прєображенскій:
– Ну-с… Це ж погана спадковість! Пакоснішого і
уявити собі не можна. Власне, в мене ще гірше. Батько – кафедральний протоієрей…
Звичайно, за незмінною російською звичкою, на
поминках Боріса Плотнікова рідні та
близькі перехилять чарку гіркої за упокій його душі… Але й без цього про нього
довго не забуватимуть, головне, щоб при цьому поводилися пристойно.
Власне, про це говорить і ще одна його фраза з
кінострічки «Собаче серце»:
– Ви, Шаріков,
єрунду говорите. Найбільш обурює, що говорите це безапеляційно та впевнено.
Горілки, мені, звичайно не шкода. Тим паче, що вона не моя, а Філіпа Філіповича…
Просте це – шкідливо. Це – раз. А два – Ви і без горілки поводитеся непристойно…
Символізм втрати полягає ще й у тому, що коронавірус
забрав у могилу людину, яка виконувала роль хорошого доктора, а нинішні лікарі
допомогти йому нічим не змогли. Або допомагали абияк…
Світлана
КОМА.
На фото з відкритих джерел: Боріс Плотніков у
ролі доктора Івана Борменталя; актор у фільмі «Холодне літо 53 року».