Міжнародний
валютний фонд переніс надання України чергових кредитів. Що це означає?
Перший транш на 2,1 млрд доларів США поворотної,
хоча і за найменшими відсотками, допомоги ми отримали в червні минулого року.
Ще мало б надійти два транші по 700 млн «зелених» до початку 2021 р., але… Вони
перенесені. Чому і чи надовго? В цьому спробували розібратися колеги з
«Економічної правди».
«Безумовно, кредитні кошти МВФ Україні потрібні. Але
не менш важлива – довіра до України як партнера. Нам важливо бути в цій
програмі, сумлінно виконувати взяті на себе зобов’язання і зберегти довірливі
відносини. Тому у процесі перемовин робимо кроки, які наближають нас до траншу»,
– розповів Міністр фінансів України Сергій Марченко.
За його словами, другий раунд переговорів з МВФ
планується в січні ц. р.:
«Вони (місія МВФ, – ред.) пішли на різдвяні канікули. На початку січня знову
розпочнемо роботу з місією. Обговорюється модальність майбутньої програми,
кроки, які маємо зробити, структурні маяки. Обговорюємо період 2022-2023 рр.: яким
чином будемо балансувати бюджет, розмір дефіциту. Це нормальна професійна
дискусія з експертами, з нашими партнерами».
То чого ж тоді Україна не отримала так необхідних їй
коштів?
Сергій Марченко переконує, що нинішня влада виконала
«всі маркери, які стосувалися урядових заходів»: ринкове тарифоутворення,
трансформація податкової і митної служби, врегулювання проблемних кредитів
державних банків тощо.
«Але там є й заходи щодо антикорупції, реформи
судової системи, які, скажімо так, лишаються актуальними, однак, не залежать
тільки від Мінфіну. І у Фонді найбільше наголошують на реалізації саме цих
заходів», – публічно визнав урядовець.
Отже, вийшло з точністю до навпаки, як писали Ільф
та Петров у книзі «12 стільців». «Вранці гроші – ввечері стільці», – переконує
українська влада міжнародних кредиторів, які вимагають від неї провести суттєві
реформи та покарати високопоставлених корупціонерів та олігархів.
«А можна навпаки?», – запитують із МВФ.
Наші ж відповідають:
«Можна. Але гроші наперед!».
Упродовж багатьох років так і виходило: МВФ виділяв
кредити одній владі, друга їх віддавала, проклинаючи «папєрєдніків», а потім
позичала вже сама, щоб залатати дірки в бюджеті, а в результаті – ні реформ, ні
грошей… Тому доводиться знову стояти з простягнутою рукою.
Дехто каже, що Україна взагалі може обійтися без
«подачок» МВФ. Звичайно, що може. Але якби ж відбулися ті ключові зміни, які
закликають нарешті провести західні партнери, то, приміром, одна лише митна та
податкова служби забезпечили б бюджет держави не на рівні проїдання, а за
мірками розвитку.
А раз цього всього немає, МВФ узяв паузу. Дуже
показову…
Володимир
ДАНИЛЮК.
На фото «Німецької хвилі»: вхід у центральний офіс МВФ у Вашингтоні.