У дружини пекаря із с. Ратнів Галини Мартинюк досі запитують на Старому ринку, де ж її чоловік зі справжнім домашнім хлібом, який мав таку добру славу серед покупців. І як на це відповісти?
Галина МАРТИНЮК із с. Ратнів Луцького р-ну – із тих жінок цього славного села, яка знається на традиціях. Вона не один десяток земляків у буквальному сенсі навчила ходити, бо працювала медсестрою-вихователем у сільському дитсадку. А ще – і вилікувати може, і пісню заспівати, і приготувати гарно. А як пішла на заслужений відпочинок, то разом із чоловіком взялася пекти хліб у приміщенні місцевого кондитерського цеху. Василь Мартинюк – за професією маляр-штукатур, працював завгоспом і в садочку, і в школі. А взагалі був звичайним хорошим сільським господарем.
У 90-х приміщення «державного» кондитерського цеху, який діяв у Ратневі за радянських часів, спорожніли. Перестали пекти там смачнючі булочки за 3 коп., тістечка та коржики. Схололи печі…
«Чесно кажучи, нам Віктор Анатолійович (керівник СГПП «Рать» Віктор Шумський, – авт.) тоді запропонував: «А ставайте та й печіть хліб у кондитерському цеху, печі ж є!». От ми і взялися. Починали з 16 хлібин», – згадує Галина Мартинюк.
Працьовите ратнівське подружжя створило маленьке хлібопекарське підприємство «Ратнів», узяло цех в оренду – і почала Галина Олексіївна пекти хліб на розчині так, як ще свекруха з юності навчила…
Миттю розлетілася слава про неймовірно смачний ратнівський хліб селом і поза ним. Ніколи не додавали до тіста ніяких розпушувачів чи чого подібного. Житні пахущі буханці були направду домашніми.
Потроху став Василь Федорович возити хліб на продаж на Центральний (по-народному – Старий) ринок у Луцьку та й продавати його у довколишніх селах. Незабаром покупці вже чекали на свіжі хлібини з Ратнева.
«Він ніколи не кришився. Мені тоді часто питали: «Ну чого ваш хліб не кришиться?». Сама не знаю чого. Тепер спечу в печі – і кришиться. Ви знаєте: до цих пір як на базар поїду, то продавці питають: «А де Василь із хлібом?..» – усміхається із сумом в очах жінка.
Як тільки згадує Галина Олексіївна про хліб, постає перед очима її Василь. 2007-го чоловіка не стало. Спершу за батькову справу взявся син Валерій. Ще років зо два випікали буханці. А тоді різко подорожчало борошно, електроенергія, та й зовсім невигідно стало заради сотні хлібин витрачатися…
…Коли в’їжджаєш у Ратнів, кожного «стрічає» усміхнена україночка із короваєм у руках.
Село, яке пахне хлібом.
Зокрема й Василевим…
Олена ЛІВІЦЬКА.
На фото автора: Галина Олексіївна починала пекарську справу з 16-ти хлібин.