У Луцькому районі собі на втіху і людям на
радість живуть лебеді. Місцева екзотика і гордість екологів!
Земля навколо с. Солигів Луцького р-ну –
славна і древня. Відомо, що люди тут жили ще в епоху ранньозалізного пе6ріоду,
свідченням чого – знайдена археологами в 1975 р. бронзова сокира.
Мабуть, і тоді, і зараз, біля Смолигова,
Сарнівки, Торчина та інших поближніх населених пунктів мирно протікали води
тихої річки Сернівки. Можливо, тоді водна артерія була ширшою та глибшою, але,
ймовірно, з правдавніх часів цю місцину облюбували граціозні лебеді, які навіть
на зиму не залишили рідних місць.
Вікіпедія так розповідає про цих
граціозних птахів:
«Лебеді є моногамним птахами(тримаються
однією парою до кінця життя). Якщо самець чи самка помирає, інший партнер не
шукає пари вдруге. Потомство виводиться обома батьками, що опікуються своїм
молодняком протягом року після народження.
Пташенята у лебедів народжуються
пухнасті,сірого забарвлення,молоді особини мають рожевий дзьоб і кінчик чорного
кольору, не залежно від виду,колір і структура оперення змінюється через три
роки життя. Розвиваються пташенята швидко,тому вже через кілька днів після
народження можуть самостійно плавати разом із батьками. При наявності потомства
самки стають неспокійні та агресивні,захищаючи своїх пташенят. На відміну від
інших видів птахів, пташенята лебедів не залишають гнізда одразу ж як тільки
навчились літати, батьки піклуються та навчають своє потомство до двох років
життя, для того щоб вони могли вижити якщо залишаться без батьків…».
От тому і зараз вони граціозно, на правах
білих господарів сірості пізньої зими, розкошують на річці та навколишніх
лугах.
Ольга ДАНИЛЮК.
На фото Оксани РОГАЧ: лебедина краса.