Головне, щоб у сироти був дім. Звісно, краще, аби кожна дитина мала хороших маму й тата, але… Їх, на жаль, жоден керівник, навіть Президент, не може подарувати, батьків за гроші не купиш і в лотерею не виграєш. Тож усе-таки головне, аби кожна сирота, якщо вже тій дитині судилася непроста доля, крокуючи в доросле життя з порога інтернату чи дитячого будинку, мала де жити.
Дмитрові та Михайлові Науменкам, вихованцям Головненської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату, у цьому пощастило – вони відтепер матимуть де притулитися. Хороша хатина у с. Кошів Луцького р-ну вже їхня. Там навіть ремонт зробили. Тож хлопці, як тільки отримали ключі, поїхали своє нове помешкання роздивлятися. Мало того, до Кошева прямували у товаристві голів Луцької райдержадміністрації та райради Володимира Демчука й Ігоря Волошенюка. А ще були з ними начальник служби у справах дітей райдержадміністрації Ігор Гусак, в. о. директора рідної для хлопців школи-інтернату Валентина Микитюк та журналісти.
Те, що цим дітям така надмірна увага доволі незвична, помітно неозброєним оком. „Ну добре навчаємося… Та нормально живемо… Не приїздить до нас мама… Мріяли про дім… Вдячні… Дуже… ” – ото майже все, що вдалося від них почути, але сказане хлопчиками чомусь так торкало за живе.
Роль розповідача взяла на себе Валентина Микитюк. Вона й повідала, що мама цих братів зловживає спиртним, хата у с. Баківці, де сім’єю мешкали раніше, згоріла. А Дмитро й Михайло дуже хороші хлопці, вчаться гарно. Тож і вирішили саме їм зробити такий подарунок, реалізовуючи соціальні ініціативи Президента України. Гроші на дім зібрали спільно: основну частину суми виділили з районного бюджету (45 тис. грн), а ще 6 тис. надала школа. Тож хлопцям лишилося досягти повноліття і переїхати.
– Може, наша мама, коли дізнається, що ми маємо де жити, вже дорослі і їй не буде тепер так важко з нами, одумається і колись ми станемо однією родиною, – несподівано вичерпно розтлумачив ситуацію 12-річний Дмитро.
Світлана ДУМСЬКА.