У березні далекого 1987 року Антон Кривицький повернувся з м. Нововолинська у рідний Луцьк і очолив виконавчий комітет Луцької міської ради депутатів трудящих. Він керував обласним центром Волині аж до здобуття Україною Незалежності!
Про це, а також про інші яскраві епізоди з життя Антона Федоровича і розповідає книга «Антон Кривицький і Луцьк. Переплетені долі», котра можна придбати не лише в книгарнях, але й у найкрутіших гіпермаркетах міста.
У ній – спогади відомих волинян про Антона Кривицького, який внаслідок важкої хвороби помер 20 січня 2017 року. І кожен прагнув у ній зафіксувати щось найбільш пам’ятне та важливе про людину, яка пройшла шлях від вимушеного переселенця з-за Бугу до партійного секретаря, а потім стала одним із найефективніших керівників луцької громади та лідером, який реалізував підняття синьо-жовтого прапора на Луцькою міськрадою вперше в області.
За життя Антон Федорович був гострим на слово і володів тонким почуттям гумору. Ось кілька його афоризмів.
Про реагування на безпідставну критику:
«Справжньому котові абсолютно байдуже, що про нього миші думають».
Про реформування без перспективи отримати позитивний результат:
«Навіть якщо поруч поставити двох одноногих, то нікому не вдасться автоматично зробити одного з двома ногами, а другого безногим, це просто буде двоє одноногих, які стоять один біля другого».
Про вихід із безвихідної ситуації:
«З достатнім фінансуванням і повний дурень вирішить проблему, а ви спробуйте це зробити зовсім без грошей!».
Роман УСТИМЧУК.
На фото автора і з «Вікіпедії»: книга спогадів про Антона Кривицького та з текстами його виступів та інтерв’ю; Антон Федорович у своєму службовому кабінеті.