У той час, коли польські жінки виходять на масові акції протесту щодо заборони на штучне переривання вагітності, українські не стикаються з проблемою позбутися ненароджених дітей навіть ціною власного здоров’я. І коли феміністичні організації виступають за «зелене світло» для абортів, то релігійні структури – проти.
5 листопада 1955 р. указом тодішньої Президії Верховної Ради СССР було легалізовано аборти, що стало наслідком усвідомлення неможливості підвищити природній приріст населення лише адміністративно-репресивними методами. Подальші заходи з охорони материнства та поліпшення соціального захисту жінок в СССР, утім, не призвели до суттєвого зростання рівня народжуваності. Вона постійно зменшувалася, а Україна автоматично перехопила цю «естафетну паличку» і вже навіть не ставить цю проблему серед пріоритетів.
Ця тема знову набула актуальності, оскільки в сусідній Польщі не вщухають протести проти запровадженої з ініціативи католицького духовенства заборони на штучне переривання вагітності. Конституційний суд РП визнав відповідний закон таким, що відповідає Основному законові, громадськість виступила категорично проти, тому чинна влада лише призупинила його втілення в життя…
Тому мало яка неділя в сусідній державі обходиться без масових акцій протесту. Так було і 28 листопада, коли на вулиці м. Варшава вийшло кілька тисяч осіб, а в інших містах – ще більше. Тільки в столиці поліція затримала 11 активісток, а до судів подано 370 заяв про накладення штрафу. Учасники протесту, до речі, також відзначали 102-ту річницю отримання виборчих прав польськими жінками…
То що ж відрізняє сучасну Польщу та Україну від радянського минулого?
Історія свідчить, що дострокове переривання вагітності в Російській імперії, до якої понад 100 років тому належала більша частина України і Волинь зокрема, каралося кримінально й засуджувалося Російською православною церквою та громадською думкою.
Внаслідок Жовтневого перевороту в листопаді 1917 р. більшовики оголосили аборти соціальним злом та «пережитком капіталізму», а секс визнали вільним. У сподіванні, що матеріальні умови в «країні комунізму» стануть сприятливими для матерів, а держава візьме на себе турботу про виховання дітей, 18 листопада 1918 р. аборти знову легалізували. Першими в світі!
На фоні емансипації жінок кількість абортів в СССР зросла також і за рахунок їх детінізації, натомість темпи природного приросту населення очікувань не виправдали, підважуючи гучні заяви про аборти як жіночу безвихідь у «антагоністичному капіталістичному суспільстві».
Тож у 1926 р. їх знову обмежили для жінок, які мали народжувати вперше, а в 1930 р. цю процедуру зробили платною. Але бажання, щоб жінки в «країні Рад» були соціально активними та справжніми трудівницями, а також, щоб вони продукували якомога більшу кількість «будівничих світлого комуністичного майбуття», 27 червня 1936 р. ЦК ВКП(б) і Совнарком СССР ухвалили постанову «Про заборону абортів, збільшення матеріальної допомоги породіллям, встановлення державної допомоги великосімейним, розширення мережі пологових будинків, дитячих ясел і дитячих садків, посилення кримінального покарання за несплату аліментів та деякі інші зміни в законодавстві про розлучення».
«Перша стаття постанови забороняла аборти, залишаючи лише медичні показання підставами для легальної операції. Жінці, яка все ж наважилася на нелегальне переривання вагітності, загрожував громадський осуд за перший випадок або штраф близько 300 рублів за наступні. Фаховим лікарям або ж аматорам, які провели нелегальну операцію, загрожувало кількарічне ув’язнення. Хоча заборона пояснювалася «встановленою шкодою абортів» та «численними заявами трудящих жінок», причини полягали у спробі влади зупинити демографічний спад, спричинений, зокрема, емансипацією жінок. Гендерне рівноправ’я обернулося для них «подвійним навантаженням» – участю у суспільному житті та працею на виробництві нарівні з чоловіками й водночас відповідальністю за сімейний побут і виховання дітей», – зазначає портал «Jnsm.com.ua».
Після нетривалого зростання рівня народжуваності ефект від заборони вичерпався. Відсутність контрацепції перетворювала дострокове штучне переривання вагітності на єдиний метод контролю народжуваності. Нелегальні аборти, попри загрозу кримінального покарання, не зникли як явище.
Прагнучи позбутися небажаної вагітності жінки у відчаї вдавалися до варварських прийомів самоабортів, які часто оберталися каліцтвом або й коштували їм життя. Наприкінці 1930-х років зросла кількість дітовбивств, коли небажаних дітей матері вбивали всіма можливими способами…
Повоєнний період із суттєвим ґендерним дисбалансом не був сприятливим для материнства. Але післясталінська «відлига» дійшла і до цієї специфічної сфери. 5 серпня 1954 р. скасували кримінальну відповідальність для жінок, які вчинили самоаборт, а завдяки указу Президії Верховної Ради СССР «Про відміну заборони абортів» від 23 листопада 1955 р. переривання вагітності стало доступним усім жінкам. Неодмінними умовами для цього стали відсутність у них медичних протипоказань та оперування в медичних установах. Покарання за підпільні аборти залишалося незмінним.
Щоб якось покращити демографічну ситуацію, в СССР у 1956 р. відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами збільшилася з 63 до 112 календарних днів (зі збереженням заробітної плати), а в 1964 р. на таку відпустку отримали право й колгоспниці. Підтримувати матір матеріально мали регулярні державні виплати, захищати її здоров’я мусила контрацепція, випуск якої збільшився.
Щодо УРСР, то цей період ознаменувався небаченим спалахом штучного переривання вагітності. Якщо в 1965 р. за направленням на аборт звернулося 132 тис. жінок, то в 1969 р. уже 1 млн 219 тис., а в 1985 р. – 1 млн 136 тис. жінок!
«Щонайменше 100 тис. жінок у цей час позбулися плоду в підпільних умовах, а республіка входила у трійку радянських «лідерів» за кількістю абортів.
З набуттям нашою державою статусу Незалежної аборт плоду терміном від 12 до 22 тижнів за соціальними і медичними показаннями може проводитись у випадках і в порядку, що встановлюється законодавством. Тобто, він – легальний. Прихильники цього статус-кво переконані, що жінка вправі розпоряджатися власним тілом не лише під час сексу, але й за його наслідками, а противники (особливо – з середовища релігійних діячів) нагадують, що вбивство ненародженої дитини – це цинічне нехтування Божими заповідями.
У 2012 р., зрештою, відбулася перша, але невдала спроба заборонити аборти саме з середовища священнослужителів із середовища РКЦ і УГКЦ. Однак, їхні аргументи не переконали парламентарів: аборти не було скасовано на законодавчому рівні…
Але все це не спиняє учасників протестів. Активісти і правозахисники у тій же ж Польщі заявляють, що наслідком заборони абортів стане подальше наростання в Польщі «абортного підпілля», а жертвами нелегальних абортів можуть стати тисячі жінок. І чимало з них для того, щоб позбутися небажаної дитини, їдуть до українських медиків…
Наразі в Україні здійснюють медикаментозний аборт на ранніх термінах. Вважається, що він для жінок найбезпечніший, і, відповідно, найдешевший: вартість таблеток становить 150-300 грн. Такий аборт проводять у клініці під наглядом лікаря, а після нього обов’язкове обстеження і спостереження за пацієнткою.
Вакуумний аборт проводять, коли вагітність має термін до 4 тижнів. Переривають вагітність за допомогою відсмоктування плода з порожнини матки. Ця операція нескладна і досить безпечна, хоча після неї необхідна реабілітація і прийом індивідуальних препаратів. Її вартість – від 400 грн до 1500.
На пізніх термінах, від 6 до 12-ти тижнів, проводять складний хірургічний аборт. Перед його проведенням потрібно здати аналізи і отримати дозвіл лікаря-гінеколога. Заплатити за послугу доведеться в межах від 1000 до 4500 грн.
Утім, лікарі постійно наголошують: аборт може бути небезпечним для здоров’я, адже його наслідки часто призводять до різних захворювань і навіть безпліддя!
Але навіть ця обставина не спиняє учасниць протестного руху в Польщі. Нещодавно для обкладинки видання «Vogue» знялася повністю оголеною польська модель Аня Рубік.
Грудневий номер журналу, як зазначає портал «Лівий берег», повністю присвячений протестам жінок, які виступали проти заборони абортів.
«Я хотіла, щоб фотосесія передала бунт і нашу силу. На фото я оголена. У патріархальних колах жіноче тіло піддається сексуалізації, є чимось поганим, що виходить за рамки норм. Саме тому оголеність стала символом революції жінок. У цей момент в Польщі намагаються відібрати у жінок право розпоряджатися їхнім власним життям і своїм тілом», – вважає Аня Рубік.
Відтак, 65-річчя легалізації абортів в СССР і місяць із запровадження на них заборони в Польщі ставлять перед українським суспільством непросту дилему. Хоча б тому, що обставини зачаття плоду бувають дуже різними, як і наслідки для жінок…
Світлана КОМА.
На фото авторки, з архіву, порталів «Бабель», «Rmf24.pl» і журналу «Vogue»: коваль заводу «Львівсільмаш» Іван Романюк в родинному колі у новій квартирі як символ щасливої багатодітної радянської сім’ї, 31 грудня 1953 р.; пам’ятник материнству біля пологового будинку м. Луцька; радянський плакат 20-их років минулого століття з пропагандою вільних сексуальних стосунків; агітація за народжуваність; модель Аня Рубік на обгортці журналу «Vogue».